Сонячна система: схема і список планет, фото та інше…
Сонячна Система являє собою сукупність деяких небесних тіл у космосі, існуючих в певних межах. У цю незвичайну систему небесних тіл входять зірка, 8 планет, 140 місяців (супутників) і безліч інших об’єктів, таких так астероїди, комети, а також карликові планети. У самому центрі Сонячної Системи розташована середня за величиною і віком жовта зірка, яку ми називаємо Сонцем. Навколо неї, вже близько п’яти мільярдів років, у вічному танці кружляють 8 планет, а також – інші тіла що обертаються. Розміри планет варіюються від маленьких кам’яних світів до гігантів, що складаються з газу і льоду. Навколо таких планет обертається безліч місяців, розміром від скелястих астероїдів до планет з власною атмосферою.
Схема Сонячної Системи:
Будова Сонячної системи
Сонце
| Сонце – джерело енергії нашої сонячної планети. Сильне гравітаційне поле сонця утримує планети на своїх місцях. Від енергії сонця залежить погодні умови і клімат на планетах, а також біологічне життя на Землі. Без Сонця життя на Землі було б неможливе. |
Планети земної групи
Сонячна система поділена на дві частини – внутрішня і зовнішня області. Планети земної групи які розташовуються у внутрішній області (Меркурій, Венера, Земля і Марс).
Пояс Астероїдів
| Покинувши червону планету з її місяцями позаду, ми виявляємо перед собою дивне скупчення невеликих планетообразних об’єктів, іменованих поясом астероїдів Сонячної системи. |
Газові гіганти
Газові гіганти Юпітер і Сатурн, а також крижані гіганти Уран і Нептун знаходяться у зовнішній області. Дві області розділені між собою поясом астероїдів. Планети земної групи складаються з силікатної кори, мантії і металевого ядра. Планети зовнішньої області складаються переважно з водню та гелію.
Пояс Койпера і хмара Оорта
| За Нептуном розташовані два регіони – пояс Койпера і хмара Оорта. Пояс Койпера складається з карликових планет і безлічі дрібних небесних тіл. На значній віддалі від пояса Койпера розташована хмара Оорта – дім крижаних комет. Вчені мають незначною інформацією про даних регіонах, однак, вони сподіваються, що в 2015 році, коли супутник NASA досягне Плутона, наука рясно поповниться новою інформацією. |
Комети
| Комети – космічні тіла, що складаються із заморожених газів, каміння та пилу і розміром приблизно з невелике місто. Коли орбіта комети приносить її близько до Сонця, вона нагрівається і вивергає пил і газ, внаслідок чого вона стає яскравішою, ніж більшість планет. |
Карликові планети
Наша зірка та її планети – лише крихітна частина галактики Чумацький Шлях. За межами Сонячної системи лежить величезний простір, який являє собою величезне поле з зірок, настільки великий, що треба було б 100000 років, щоб перетнути його зі швидкістю світла. Всі зірки в нічному небі, в тому числі наше Сонце – лише деякі з жителів цієї галактики. Крім нашої власної галактики, існує величезна кількість інших галактик…
Інтерактивна модель сонячної системи (3D):
daleki-zori.com.ua
Планети Сонячної системи. Меркурій, Венера, Земля, Марс..
Сонячна система — це система планет, в центрі якої розташована яскрава зірка, джерело енергії, тепла і світла — Сонце.
За однією з теорій Сонце утворилося разом з Сонячною системою близько 4,5 мільярдів років тому в результаті вибуху однієї або декількох наднових зірок.
Спочатку Сонячна система являла собою хмару з газу і частинок пилу, які в русі і під впливом своєї маси утворили диск, в якому виникла нова зірка Сонце і вся наша Сонячна система.
У центрі Сонячної системи розташоване Сонце, навколо якого по орбітах обертаються вісім великих планет. Оскільки Сонце зміщене від центру планетарних орбіт, то за цикл обороту навколо Сонця планети то наближаються, то віддаляються по своїх орбітах.
Розрізняють дві групи планет:
Планети земної групи: Меркурій, Венера, Земля і Марс. Ці планети невеликого розміру з кам’янистою поверхнею, вони розташувалися найближче до Сонця.
А ось Плутон не потрапляє ні в одну групу, тому що, попри своє перебування в Сонячній системі, занадто далеко розташований від Сонця і має зовсім невеликий діаметр, всього 2320 км, що вдвічі менше діаметра Меркурія.
Сонце являє собою гігантську вогненну кулю дуже високої температури, що складається з плазми (іонізованого газу) в складі з воднем і гелієм. (див. Цікаві факти про Сонце)
Детальніше про планети Сонячної системи:
Меркурій — найменша і найближча до Сонця планета. Вона так повільно обертається, що проходячи повне коло навколо сонця, обертається навколо своєї… ДетальнішеВенера +
Венеру дуже часто називають «сестрою» Землі, оскільки їх розміри та маса дуже наближені один до одного, але істотні відмінності спостерігаються… ДетальнішеЗемля +
Планета Земля має атмосферу, яку утримують сили гравітації, до складу атмосфери входять важливі елементи водню, вуглецю, які роблять можливим на… ДетальнішеМарс +
Марс — червона планета, четверта за віддаленістю від Сонця, яка ще з часів Галілео Галілея є об’єктом в пильної уваги вчених… ДетальнішеЮпітер +
Юпітер — найбільша планета Сонячної системи, що складається з газу, шари якого знаходяться в постійних вихреподібних рухах. Не дивлячись на свої великі… ДетальнішеСатурн +
Ця дивовижна і красива планета має чітко окресленні кільця, які легко розгледіти у звичайний телескоп. Сатурн є другою за розміром і… ДетальнішеУран +
Уран — це сьома за рахунком планета сонячної системи, вона має 27 супутників і 13 кілець. Ця незвичайна планета видніється в синіх… Детальніше
Нептун — це останній з чотирьох газових гігантів, що входять в сонячну систему. Він розташований на восьмому місці по віддаленості від… ДетальнішеПлутон +
Плутон — карликова планета, настільки віддалена від нас, що відомостей про неї у нас мізерно мало. Втім, завдяки дослідницькому космічному зонду… Детальніше
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter
Будова Сонячної системи
Зміст:
Всесвіт неймовірно величезне місце, настільки неймовірне, що навіть людська уява не може охопити всю глибину неосяжності Всесвіту. Що ж стосується нашої Сонячної системи, то за мірками Всесвіту вона лише його крихітна частина. Тоді як для нас, простих смертних мешканців маленької планети під назвою Земля, Сонячна система дуже велике місце, і, незважаючи на всі великі досягнення астрономії останніх років, багато що ще залишається незвіданим, ми лише починаємо наближатися до кордонів рідної Сонячної системи.
Історія дослідження Сонячної системи
З давніх часів люди дивилися на зірки, допитливі розуми роздумували над їх походженням, природою. Незабаром було відмічено, що деякі зірки змінюють своє положення на зоряному небосхилі, так були виявлені перші планети. Саме слово «планета» з давньогрецької перекладається як «блукач». Планети отримали імена богів античного пантеону: Марс, Венера, Юпітер, Нептун і так далі. Їх рух і походження пояснювалися гарними поетичними міфами, які присутні у всіх народів давнини.
У той же час люди минулого вважали, що Земля є центром Всесвіту, планети, зірки, Сонце, все обертається навколо Землі. Хоча, зрозуміло, вже в античні часи були вчені, такі як, наприклад Аристарх Самоський (його ще називають Коперником античності), які думали, що все трохи не так. Але справжній прорив у вивченні Сонячної системи відбувся в епоху Відродження і пов’язаний з іменами видатних астрономів Миколи Коперника, Галілео Галілея, Джордано Бруно, Йоганна Кеплера. Саме тоді утвердилася ідея, що наша Земля ніякий не центр Всесвіту, а лише мізерно мала його частинка, що Земля обертається навколо Сонця, а не навпаки.
Галілей демонструє свій телескоп.
Поступово були відкриті всі відомі планети Сонячної системи, а також їх численні супутники, у кільця Сатурну і багато іншого.
Структура і склад Сонячної системи
Структуру Сонячної системи можна умовно поділити на такі елементи:
- Сонце, її центр і головне енергетичне джерело, саме потужна гравітація Сонця утримує планети на своїх місцях і змушує обертатися по своїх орбітах.
- Планети земної групи. Вчені астрономи розділили Сонячну систему на дві ділянки: внутрішню Сонячну систему і зовнішню Сонячну систему. У внутрішню Сонячну систему були включені чотири ближні планети скелястого типу: Меркурій, Венера, Земля і Марс.
- Пояс астероїдів, який знаходиться за Марсом. Вважають, що він утворився ще в далекі часи зародження нашої Сонячної системи і складається з різних космічних уламків.
- Планети гіганти, вони ж газові гіганти, які знаходяться у зовнішній ділянці Сонячної системи. Це Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. На відміну від планет земної групи, що володіють твердою поверхнею з мантією і ядром газові гіганти, наповнені переважно водневою і гелієвою сумішшю. При більш детальному вивченні склад планет Сонячної системи може різнитися.
- Пояс Койлера і хмара Аорта. Вони знаходиться за Нептуном, і там проживають карликові планети, найвідомішою з яких є Плутон та численні комети. Оскільки ці ділянки знаходяться від нас дуже далеко, то сучасна наука володіє в своєму розпорядженні мізерними відомостями про них. В цілому багато особливостей будови Сонячної системи ще слабо вивчені.
Схема будови Сонячної системи
Тут на картинці наочно представлена візуальна модель будови Сонячної системи.
Зародження Сонячної системи та її еволюція
На думку вчених, наша Сонячна система з’явилася 4,5 мільярда років назад як наслідок великого гравітаційного колапсу гігантської молекулярної хмари, що складається з гелію, водню і ряду більш важких хімічних елементів. Велика частина цієї хмари зібралася в центрі, з-за сильного скупчення температура зростала, і в результаті утворилося наше Сонце.
З причини високої температури поблизу від новонародженої зірки могли існувати лише тверді тіла, і таким чином з’явилися перші тверді планети, серед яких і наша рідна Земля. А ось планети, що газові гіганти, утворилися на більш віддаленій відстані від Сонця, температура там була не така велика, як наслідок великі маси льоду утворили гігантські розміри тамтешніх планет.
На цій картинці представлено як поетапно проходила еволюція Сонячної системи.
Вивчення Сонячної системи
Справжній бум пов’язаний з вивченням космічного простору і Сонячної системи розпочався в середині минулого століття, особливо з космічних програм колишнього Радянського Союзу та США: запуск перших штучних супутників, політ перших космонавтів, знаменита висадка американських астронавтів на Місяці (щоправда, деякі скептики її вважають фальшивкою) і так далі. Але найдієвішим методом у вивченні Сонячної системи і тоді і зараз є надсилання спеціальних дослідницьких зондів.
Перший штучний радянський космічний апарат Супутник-1 (на фото), був запущений на орбіту в далекому 1957 році, де провів кілька місяців, збираючи дані про атмосферу та іоносферу Землі. У 1959 році до нього приєднався американський супутник Explorer, саме він зробив перші космічні фотознімки нашої планети. Потім американцями з НАСА був запущений цілий ряд дослідницьких зондів до інших планет:
- Марінер в 1964 році полетів до Венери.
- Марінер-4 в 1965 році прибув на Марс, а потім вже в 1974 році успішно минув Меркурій.
- У 1973 році до Юпітера був відправлений зонд Піонер-10, почалося наукове вивчення зовнішніх планет.
- У 1974 році був відправлений перший зонд до Сатурна.
- У 80-х роках минулого століття справжнім проривом стали кораблі Вояджер, які першими облетіли газові гіганти та їх супутники.
Активне дослідження космічного простору триває і в наш час, так зовсім недавно, у вересні цього 2017 року в атмосфері Сатурну загинув космічний апарат Касіні, запущений в 1997 році. За свою двадцятирічну дослідницьку місію він зробив чимало цікавих спостережень над атмосферою Сатурна, його супутників і, звичайно ж, знаменитих кілець. Останні години і хвилини життя апарату Касині транслювалися НАСА в прямому ефірі.
Будова Сонячної системи, відео
І на завершення цікавий документальний фільм про нашу Сонячну систему.
www.poznavayka.org
ВСЕСВІТ І СОНЯЧНА СИСТЕМА
§ 2. Уявлення ДАВНІХ людей про Землю і Всесвіт
Що таке Всесвіт? Під словомВсесвіт зазвичай розуміють космічний простір і все, що його заповнює: небесні тіла, газ і пил. Всесвіт – це сукупність галактик і простір між ними. Планета Земля – частина Всесвіту. Завдяки спостереженням учені визначили походження Всесвіту і його вік, що становить приблизно 14 млрд років.
Як давні люди уявляли Землю і Всесвіт? Уявлення про будову Всесвіту формувалися поступово. У давнину
центром Всесвіту вважали Зем- |
|
| |
лю. За уявленнями давніх індій- |
|
| |
ців, Земля – це півкуля, яку три- |
|
| |
мають на своїх велетенських |
|
| |
спинах слони, що стоять на вели- |
|
| |
чезній черепасі. А ця черепаха |
|
| |
лежить на змії, що уособлює небо |
|
| |
й замикає навколоземний про- | Мал. 2. | Земля | |
стір (мал. 2). | |||
за уявленнями давніх | |||
Іншим уявляли Всесвіт наро- | індійців | |
ди, які жили колись на берегах | ||
|
річок Тигр і Євфрат у Західній Азії. Земля, на їхню думку, це гора, що зусібіч оточена морем. Над нею височіє зоряне небо.
Першим висунув припущення, що Земля не плоска, а має форму кулі, давньогрецький учений Піфагор. Це підтвердив і довів інший видатний учений Арістотель, який запропонував свою модель будови Всесвіту. На його думку, у центрі Всесвіту розміщена Земля, а навколо – небесні сфери, на яких закріплено небесні тіла. Уявлення Арістотеля розвивали інші вчені.
7
Словничок: Всесвіт.
Перевір себе
1.Що таке Всесвіт? Що входить у нього?
2.Як давні люди уявляли Землю і Всесвіт?
3.Хто вперше висунув припущення, що Земля має форму
кулі?
Висновки
Всесвіт – сукупність галактик і простір між ними. Планета Земля – частина Всесвіту. Уявлення про будову Всесвіту сформувалися поступово.
§ 3. Сонячна система, її склад
Пригадай, які рухи здійснює наша планета Земля.
Склад Сонячної системи. Навколо Сонця обертаються 8 небесних тіл. Усі вони менші від Сонця і не випромінюють світла. Ці тіла називають планетами. Знайди планети на малюнку 3.
Венера Земля
Меркурій Марс
Юпітер | Сатурн | Уран Нептун |
|
Мал. 3. Сонячна система
Сонце разом з Меркурієм, Венерою, Землею, Марсом, Юпітером, Сатурном, Ураном і Нептуном, які рухаються навколо нього, утворюють Сонячну систему.
Кожна планета рухається навколо Сонця по власній орбіті. Найбільшим небесним тілом, яке добре видно із Землі, є Місяць. Він – супутник Землі. Обертаючися навколо Землі, Місяць разом з нею рухається навколо
8
Сонця. За розмірами Місяць учетверо менший за нашу планету. На ньому немає повітря і не виявлено жодних ознак життя. Супутники є і в інших планет.
Що таке астероїди? Навколо Сонця обертаються не тільки планети, а й значна кількість невеликих небесних тіл –астероїдів . Раніше їх називалималими пла нетами. Нині відомо вже понад 5000 астероїдів. Деякі з них зіштовхуються між собою, змінюють свої орбіти і розсипаються на безліч дрібних уламків.
Комети, метеори та метеорити. Навколо Сонця руха-
ються комети. Комета – це дуже холодне невелике небесне тіло, що складається із замерзлих газів, води й твердих частинок. Усередині комети є ядро з льоду, замерзлого газу й частинок пилу. Зазвичай його діаметр сягає кількох кілометрів. Під дією сонячного проміння ядро поступово руйнується, утворюючи велетенський «хвіст» з пилу й газу. Якщо комета велика, то на нічному небі іноді його добре видно (мал.4). Відомі випадки появи комет, «хвіст» яких охоплював півнеба.
Багато тисячоліть люди спостерігали за «падаючими зорями». Це метеори («зорепад»). Уламки зруйнованих комет і астероїдів іноді з великою швидкістю вриваються в повітряну оболонку Землі. Наражаючися на опір повітря, вони нагріваються до надвисоких температур. Якщо уламки великі, то метеори не встигають згоріти в повітрі й падають на поверхню Землі. Такі тіла називаютьмете- оритами (мал. 5). Вони бувають кам’яні та залізні. Колекції метеоритів експонують у багатьох музеях світу.
Мал. 4. Комета | Мал. 5. Метеорит Гоба |
9
Словничок: планети, Сонячна система, астероїд, комета, метеор і метеорит.
Перевір себе
1.Що таке Сонячна система?
2.Назви небесні тіла,які входять до складу Сонячної системи.
3.Намалюй у зошиті схему Сонячної системи або виготов її модель із пластиліну.
4.Як утворюється «хвіст» комети?
5.Що таке «падаючі зорі»? Чи доводилося тобі спостерігати за таким явищем?
• Використовуючи різні джерела інформації, дізнайся, чому комета Галея отримала таку назву. Чим вона цікава для вчених?
Бібліотечка природодослідника
За рік на Землю падає майже 2000 метеоритів. Вони вдаря ються об поверхню Землі з величезною силою, унаслідок чого відбувається вибух. І якщо метеорит великий, то на місці па діння утворюється впадина округлої форми.
Висновки
Сонячна система складається із Сонця, 8 планет, що обертаються навколо нього, – Меркурія, Венери, Землі, Марса, Юпітера, Сатурна, Урана й Нептуна, а також природних супутників, астероїдів (малих планет), великої кількості метеоритів і комет.
§ 4. Сонце – ЗОРЯ, центральне тіло Сонячної системи
Що ти знаєш про Сонце? Чому його називають зорею?
Значення Сонця. Сонце – це денне світило, від якого залежитьжиттянаЗемлі.Нашеіснуваннятіснопов’язане із сонячною енергією. Ми користуємося нею не лише тоді, коли засмагаємо, а й коли споживаємо їжу, спалюємо пальне, тому що і в їжі, і в природних видах палива сконцентровано перетворену енергію Сонця.
10
Яке ще значення має Сонце для життя на Землі?
Свою залежність від Сонця люди збагнули з давніхдавен. Вони не знали його природи, але розуміли, що без нього не може бути життя.
Сонце – найближча до нас зоря. Сонце – центр нашої Сонячної системи. На небі воно здається завбільшки з повний Місяць. Але насправді його діаметр приблизно в 400 разів більший за діаметр Місяця і в 109 разів більший за діаметр Землі. Маса Сонця в 750 разів перевищує масу всіх разом узятих планет, які рухаються навколо нього.
Сонце – це величезна розжарена газова куля жов того кольору. Температура на його поверхні сягає 6000 °С, а в центрі – аж 15 млн °С! Напевно, ти знаєш, що будь-якерозпечене тіло яскраво світить і випромінює тепло. Це властиво і Сонцю. Його проміння поширюється навсібіч, освітлюючи й нагріваючи інші небесні тіла. На Землю потрапляє лише незначна кількість сонячного проміння, а решта розсіюється в космосі. Проте цього достатньо, щоб запустити на Землі складні процеси: колообіг води, рух повітря, утворення ураганів і штормів тощо. Найголовніше: без сонячного світла й тепла не могли б існувати жодні організми.
Сонце перебуває на дуже великій відстані від Землі. Світло Сонця сягає Землі за 8,5 хв.
Будова Сонця. Сонце складається з кількох шарів (мал. 6). У нього немає твердої поверхні. Під час затемнення Сонця добре видно його зовнішню частину –
сонячну корону (мал. 7).
Атмосфера Кора
Ядро | Мантія | |
Поверхня | ||
|
Мал. 6. Будова СонцяМал. 7. Сонячна корона
11
На світлій поверхні Сонця можна побачити темні ділянки – сонячні плями. Їх кількість час від часу змінюється: то збільшується, то зменшується. Такі зміни відбуваються приблизно через кожні 11 років.
Сонце, як і Земля, обертається навколо своєї осі із заходу на схід. Учені ретельно вивчають його. Ці знання дають змогу зрозуміти природу далеких зір. Також це допомагає більше дізнатися про вплив Сонця на нашу планету й життя організмів.
Словничок: сонячна корона, сонячні плями.
Перевір себе
1.Поясни, чому Сонце вважають основою життя на Землі.
2.Які розміри має Сонце?
3.Схематично зобрази будову Сонця. На малюнку зазнач, де найвища температура.
● Щоб отримати наочне уявлення про порівнянні розміри Землі та Сонця, намалюй Землю у вигляді крапки діаметром 1 мм. Тоді Сонце потрібно зобразити у вигляді круга діаметром 109 мм. Порівняй малюнки.
Бібліотечка природодослідника
Учені довго не могли пояснити появу сонячних плям. Зазви чай сонячні плями виникають групами й існують кілька місяців. Вони здаються темними, оскільки їхня температура нижча від температури навколишньої поверхні. На сонячному диску може з’являтися багато сонячних плям, а може і зовсім не бути.
Висновки
Сонце – найближча до нас зоря. Воно перебуває на дуже великій відстані від Землі і в 109 разів більше за Землю. Сонце – це розпечене тіло, що яскраво світить і випромінює тепло. Воно складається з кількох шарів. Верхній шар називають сонячною короною. Темні ділянки на Сонці дістали назву сонячних плям.
12
studfiles.net
Наш дім – Сонячна система
Найбільші тіла Сонячної системи
Наш адреса – не дім і не вулиця, наша адреса… А яка у нас адреса? Це ж просто: Чумацький Шлях, Сонячна система, Земля; а далі: країна, місто, вулиця, дім, квартира. Цікавим виявляється наступне просте запитання: назвіть об’єкти Сонячної системи в порядку зменшення їх розмірів (комети з їх велетенськими хвостами до уваги брати не будемо).
Перш ніж дати відповідь, проаналізуємо будову нашої рідної Сонячної системи.
Сонячна система – планетна система, котра складається із центральної зірки – Сонця, та всх природніх космічних об’єктів, що обертаються навколо Сонця.
До них належать вісім відносно відокремлених планет, котрі кружляють навколо надмасивної зірки по еліпсах, які майже повторюють кола, і розташовуються в межах майже плоского диску – площині екліптики. Чотири менші внутрішні планети: Меркурій, Венера, Земля, Марс (планети земної групи), та чотири зовнішні: Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун (планети-газові гіганти).
До складу Сонячної системи входять дві області, заповнені малими тілами. Перший – пояс астероїдів, що знаходиться між Марсом та Юпітером. Найбільшими об’єктами в цій області є Церера, Паллада, Веста. Другий – пояс з астероїдами, розташованими за орбітою Нептуна (транснептунові об’єкти). Найбільші з них – Плутон (ще донедавна 9 планета), Седна, Хаумеа, Макемаке, Еріда.
Додатково, тисячі малих твердих тіл, комет, метеороїдів кружляють у Сонячній системі. Присутній тут і космічний пил.
Шість планет (окрім Меркурія та Венери) володіють природніми супутниками, а кожна із зовнішніх планет оточена кільцями пилу та інших частинок, уламків.
А далі – хмара Оорта – джерело довгоперіодичних комет, сягає відстані в 1000 разів більшу за геліосферу.
А тепер, озброївшись знаннями, почнемо давати відповідь на поставлене запитання.
№1. СОНЦЕ – наймасивніше тіло Сонячної системи, маса якого дорівнює ≈332 900 мас Землі. Звичайно, розміри найближчої зорі є найбільшими.
№2. ЮПІТЕР – найбільша планета Сонячної системи (більш ніж у два рази важча, ніж всі інші планети разом узяті; маса Юпітера ≈318 мас Землі). Середній радіус наближається до 70 000км. Навколо планети кружляє рій супутників (за станом на 2012рік їх кількість дорівнює 66). Дехто вважає Юпітер несформованою другою зорею, парою Сонцю.
№3. САТУРН – друга за розміром планета Сонячної системи з масою ≈95 мас Землі та середнім радіусом дещо більшим за 60 000км. Сатурн володіє системою кілець, які в основному складаються з уламків криги та пилу. Над планетою кружляє близько 60 супутників, більшість з яких малі (лише 12 з них в діаметрі понад 100км).
№4. УРАН – сьома від Сонця газова планета-гігант. Уран є третьою за розміром (середній радіус ≈20 000км), та четвертою за масою ( 14,5 мас Землі) планетою Сонячної системи. Планета має 27 супутників та систему кілець (як у Сатурна).
№5. НЕПТУН – восьма за віддаленістю від Сонця, четверта за розміром (середній радіус ≈25 500км), та третя за масою (≈17 мас Землі) планета-гігант Сонячної системи. Планета керує рухом 13 супутників.
№6. ЗЕМЛЯ – колиска людства, наш рідний дім (середній радіус 6 370км; маса 6·1024кг). Над Землею кружляє єдиний природній супутник Місяць.
№7.ВЕНЕРА – найвідоміша людству планета, найяскравіша з-поміж усіх планет, третій за блиском об’єкт на небі. Внутрішня планета, котра віддаляється від Сонця не більше, як на 48°. Середній радіус Венери дорівнює 6 050км, маса складає ≈0,8 мас Землі.
№8. МАРС — «червона планета» (названа за надмірним вмістом оксиду заліза), сьома за розміром (середній радіус 3 400км) та масою (≈0,1 маси Землі) планета Сонячної системи. Планета має два супутники, неправильної форми: Фобос та Деймос.
№9. За логікою це місце мав би займати Меркурій, але не судилось. ГАНІМЕД – галілеєвий супутник Юпітера. Середній радіус Ганімеда дорівнює 2 630км, а маса ≈0,03 маси Землі. Хоча Ганімед і є найбільшим супутником у Сонячній системі, проте його маса вдвічі менша маси Меркурія.
№10. ТИТАН – найбільший за роміром супутник Сатурна з середнім радіусом 2 575км та масою ≈0,023 маси Землі. Титан – єдиний супутник, що має щільну атмосферу.
А дальше?
Меркурій, Калісто, Іо, Місяць, Европа, Тритон, Плутон…
Доцільно прочитати:
tshumak.blogspot.com
Що таке Сонячна система
Сонячна система – це крихітна частинка космосу з центром під назвою Сонце, яке зігріває 8 близьких до нього планет. Ці планети рухаються навколо Сонця по еліптичній орбіті. Також в навколо Сонця обертаються тисячі астероїдів – брил льоду, які покриті хмарою пилу і газів.
Меркурій – найближча планет до Сонця.
Вдень температура на ньому перевищує 500 градусів, при цьому він майже не має атмосфери. Поверхня у Меркурія кам’яниста.
Друга планета від Сонця – Венера.
Температура її поверхні зазвичай досягає 480 градусів. Вона має щільну насичену атмосферу, що складається з хмар двоокису вуглецю які поглинають сонячну енергію. Поверхня у Венери покрита кратерами.
Третя планета від Сонця – наша Земля.
Це єдина відома науці планета на якій є життя. Земля має один супутник – Місяць.
Після Землі розташована невелика планета – Марс.
Зазвичай температура його поверхні прибуває в мінусових градусах. В атмосфері Марса переважає вуглекислий газ, а поверхня у нього червона і кам’яниста.
Найбільша планета Сонячної системи – Юпітер.
Юпітер знаходиться після Марса. Складається він зі скупчень газу і кристалів льоду. В атмосфері переважає водень і гелій, а частинки пилу і уламки кам’яних брил утворюють кільце навколо Юпітера.
Сатурн – шоста планета.
Це величезна куля, яка складається з азоту і метану. Сатурн оточений кільцями з крижаних брил.
Передостання планета – Уран.
Уран має дуже низькі температури. Імовірно, всередині знаходиться тверде ядро. Уран оточують дев’ять кілець.
Останній планета Сонячної системи – Нептун.
На Нептуні переважають надзвичайно низькі температури. Вважається, що його кам’яне ядро покрите товстим панциром льоду.
Ще є зірка Плутон. Вчені зовсім недавно викреслили його зі списку планет, через значні відмінності від них. У тому числі через неприродно низьку температуру.
На початку двадцятого першого століття з’явилася теорія про вибух 10-ої планети. Вважалося, що багато мільярдів років тому була планета, яка стоїть після Плутона, і після несподіваного вибуху з’явилися астероїди – осколки кам’яних брил неправильної форми.
« Короткі факти Що таке сухий лід »moyaosvita.com.ua
Світ астрономії — Сонячна система
Сонячна Система: Меркурій, Венера, Земля, і Марс показуються в обох групах; зправа група показує Юпітер, що робить один повний оберт над Сатурном і Ураном, який робить менш ніж один повний оберт.
По відношенню до міжзоряного простору Сонячна система рухається вже швидше, швидкість складає 22-25 км/с. При цьому, під дією «міжзоряного вітру», який «дме» з південної області Галактики, апекс зміщується в сузір’я Змієносець. Зсув оцінюється приблизно в 50.
Сонячна система знаходиться в русі відносно центру нашої Галактики. Вона переміщується у напрямку до сузір’я Лебедя. Швидкість становить близько 40 а.о. в рік, або 200 км/с. Для повного оберту необхідно 220 млн. років. Точну швидкість визначити неможливо, адже апекс (центр Галактики) прихований від нас за щільними хмарами міжзоряного пилу. Апекс зміщується на 1,5° кожен мільйон років, і робить повне коло за 250 млн. років, або за 1 «галактичний рік».
Рішення генеральної асамблеї МАС
Со́нячна систе́ма — планетна система, що включає в себе центральну зірку — Сонце — і всі природні космічні об’єкти, що обертаються навколо Сонця.
Більша частина маси об’єктів, пов’язаних з Сонцем гравітацією, міститься у восьми відносно відокремлених планетах, що мають майже кругові орбіти і розташовуються в межах майже плоского диска — площині екліптики. Чотири менші внутрішні планети: Меркурій, Венера, Земля та Марс, також звані планетами земної групи, складаються в основному з силікатів та металів. Чотири зовнішні планети: Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун, так звані газовими гігантами, значною мірою складаються з водню та гелію та набагато масивніше, ніж планети земної групи.
Приблизні розміри планет одна відносно одної та Сонця
У Сонячній системі є дві області, заповнені малими тілами. Пояс астероїдів, що знаходиться між Марсом і Юпітером, подібний за складом з планетами земної групи, оскільки складається з силікатів і металів. Найбільшими об’єктами пояса астероїдів є Церера, Паллада та Веста.
За орбітою Нептуна розташовуються транснептунові об’єкти, що складаються з замерзлої води, аміаку та метану, найбільшими з яких є Плутон, Седна, Хаумеа, Макемаке та Еріда.
Додатково до тисяч малих тіл в цих двох областях інші різноманітні популяції малих тіл, таких як комети, метеороїди та космічний пил, переміщуються по Сонячній системі.
Шість планет з восьми і три карликові планети оточені природними супутниками. Кожна з зовнішніх планет оточена кільцями пилу та інших частинок.
Сонячний вітер (потік плазми від Сонця) створює міхур в міжзоряному середовищі, який називається геліосферою, який простягається до краю розсіяного диска.
Спотворення магнітного поля Землі під дією сонячного вітру
Гіпотетична хмара Оорта, що служить джерелом довгоперіодичних комет, може сягати на відстань приблизно в тисячу разів більше в порівнянні з геліосферою.
Сонячна система входить до складу Чумацького Шляху.
Загальний опис
Основна роль у Сонячній системі належить Сонцю. Його маса приблизно в 750 разів перевищує масу всіх інших тіл, що входять до системи. Гравітаційне тяжіння Сонця є визначальною силою для руху всіх тіл Сонячної системи, які обертаються навколо нього. Середня відстань від Сонця до найдальшої від нього планети Нептун складає 30 а.о., тобто 4,5 млрд. км., що дуже мало в порівнянні з відстанями до найближчих зір. Тільки деякі комети віддаляються від Сонця на 1015 а.о. і можуть відчувати істотний вплив тяжіння інших зір.
Під час руху в Галактиці, Сонячна система час від часу потрапляє до міжзоряних газопилових хмар. Внаслідок високої розрідженості речовини цих хмар занурення Сонячної системи в хмару може виявитися лише в невеликому поглинанні і розсіюванні сонячних променів. Вплив цього ефекту в минулому історії Землі поки не встановлено.
Сонячна система, як і будь-яка система, що обертається, має момент кількості руху (МКР). Головна частина його пов’язана з орбітальним рухом планет навколо Сонця, МКР масивних Юпітера і Сатурна становить близько 90%. Осьове обертання Сонця складає лише 2% МКР усієї Сонячної системи, хоча маса Сонця становить більше 99,8% загальної маси. Такий розподіл МКР між Сонцем і планетами пов’язано із повільним обертанням Сонця і величезними розмірами планетної системи — її поперечник у кілька тисяч разів більший поперечника Сонця. МКР планети набули в процесі утворення: він перейшов до них від тієї речовини, з якої вони утворилися.
Усі великі планети — Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун — обертаються навколо Сонця в одному напрямку (в напрямку осьового обертання самого Сонця), майже круговими орбітами, площини яких мають невеликий нахил одна до одної (і до площини сонячного екватора).
Площину земної орбіти — екліптику — вважають основною площиною для відліку нахилу орбіт планет та інших тіл, що обертаються навколо Сонця. Відстані у сонячній системі зазвичай вимірюють у астрономічних одиницях — середня відстань від Землі до Сонця, що приблизно дорівнює 150 млн.км.
Інтерактивна карта Сонячної системи
Творці цієї платформи запевняють, що космос – це любов, якою потрібно ділитися, а замовчування науки – зовсім гріх на душу. Тому бажають всім охочим отримати галактику задоволень з безкоштовною моделлю Сонячної системи, нічного неба та космічного простору в реальному часі, з точними позиціями об’єктів й безліччю цікавих фактів.
Сонячна система фото
galinaokhotnik.ucoz.ru