история песни, интересные факты, текст, содержание

Баста «Сансара»

 

Фактически каждый зрелый артист на определённом этапе своей карьеры задумывается, не «закостенел» ли он в рамках своего жанра, и многие на волне подобных мыслей начинают творить в несвойственной для себя манере. Большинство таких композиций, встречаемых стеной негатива со стороны ожидающих привычного «формата» фанатов, отправляются пылиться на задворки дискографий не самых лучших альбомов. Так происходит, но только не с рэпером Бастой, чья мелодичная, неторопливая и совсем не рэперская «Сансара» взорвала интернет, надолго поселившись в плейлистах миллионов русскоязычных и не только слушателей.

Историю создания песни «Сансара», а также удивительные факты, текст и содержание композиции читайте на нашей странице.

 

 

История

Вопреки расхожим слухам о том, что в написании текста приняли участие все мелькнувшие в видеоклипе люди: от Дианы Арбениной до казахстанского рэпера Скриптонита, весь текст написал сам Василий Вакуленко (он же – Баста, он же – Ноггано, он же – Баста Хрю и он же – Баста Бастиллио). Исполнитель в новом сингле решил отойти фактически ото всех привычных приёмов, полностью отказался от речитатива и ритмичных битов, заменив их на простые, но редкие и глубокие ударные и почти тривиальный гитарный бой. Такой незамысловатый коктейль неожиданно дал воистину взрывной результат – песня «выстрелила», и выстрелила сильно.

Немногие знают, что первыми премьерную «Сансару» услышали жители Уфы: именно в этом городе Вакуленко устраивал концерт, попутно заканчивая работу над новым альбомом проекта «Ноггано». Сам музыкант отмечал, что на мастеринг песен нового альбома потребовалось немалое количество времени, поэтому у него появилась возможность немного отвлечься и «побренчать» на гитаре. Во время одной из таких «гитарных пауз» и родился припев «Сансары». Зал подхватил припев песни буквально с пол-оборота, подстегнув музыканта как можно скорее записать зародившееся творение в студии.

Билеты на концерт Басты.

За первые пару дней просмотров (композиция попала в сеть сразу вместе с видеоклипом) ролик собрал более семисот тысяч просмотров на Youtube. На декабрь 2019 года их число уже перевалило за 68 миллионов. Многие говорят, что в этой композиции рэпер неожиданно для себя и фанатов сделал то, что надо было сделать уже давно: создал не очередной хит, а настоящий шедевр, который будут слушать и переслушивать не только первые пару лет после выхода, но и много лет спустя. Говорить о «бессмертности» этого творения пока рано, но свою личную планку Басте однозначно удалось поднять очень высоко.

Что касается съёмок клипа, то в них приняли участие не только сам Вакуленко, но и вышеупомянутые Скриптонит и Диана Арбенина (именно её вокал звучит в одном из припевов), а также лидер легендарной группы «Смысловые галлюцинации» Сергей Бобунец, перспективный рэпер Ант из переживающего сейчас настоящее творческое перерождение коллектива 25/17, Андрей Запорожец – один из знаменитого харьковского дуэта «5’Nizza» и даже Александр Скляр.

 

 

Интересные факты

• Баста отмечал, что во время написания композиции вдохновлялся творчеством Боба Дилана, а сама песня была запланирована в духе белых рэперов, внезапно запевших под гитарный аккомпанемент.
• Всю глубину саунда и многообразие инструментов «Сансары» можно почувствовать только в качественной гарнитуре. Наушники MUSICDEALER XS, дизайном которых занимался сам Баста, помогут это сделать.

• Видеоролик песни стал своеобразным «центром перемирия». У многих музыкантов, снявшихся в «Сансаре» были на тот момент политические разногласия. К примеру, Диана Арбенина, выступавшая в поддержку Киева в связи с событиями 2014 года и их последствиями, долгое время отказывалась как-либо сотрудничать со Скляром, не скрывавшим свою патриотическую позицию относительно ДНР и ЛНР. Андрея Запорожца многие бывшие фанаты также невзлюбили за гастроли по «неприятельской территории». Собрав такой разношёрстный и придерживающийся диаметрально противоположных политических взглядов коллектив для съёмок, Вакуленко сумел-таки отойти от политики и выдать качественный музыкальный продукт.
• Вакуленко исполнял уже ставшую популярной «Сансару» в финале детского «Голоса». Компанию музыканту при исполнении составили Александра Ушакова, Соня Фёдорова и Акмаль Ходжаниязов.
• Талантливый человек талантлив во всём: Вакуленко не только пишет тексты к своим песням, но и пробует себя в прозе. Его детская сказка о летучей мышке Бэлле получила достаточно большую популярность.
• Некоторые известные интернет-блоггеры, имеющие профессиональное музыкальное образование, критиковали Вакуленко за фальшивое исполнение припева в лайв-версиях композиции.
• В юные годы Баста учился в специальном учебном заведении по классу дирижирования, однако курс обучения так и не закончил.
• В своё время Вакуленко испытывал серьёзные проблемы от наркотической зависимости. Артист признавался, что начал принимать наркотики ещё в юности просто от одиночества. Окончательно победить недуг удалось только к 2003 году. 
• Баста считается одним из «отцов-основателей» русской хип-хоп культуры. Он начинал свой творческий путь в рядах не менее известного сегодня ростовского рэп-коллектива «Каста», который на то время назывался «Психолирик».
• Тонны крутого мерча с Бастой: футболки худи, толстовки, кружки вы найдёте здесь.

 

 

Содержание и текст песни «Сансара»

Текст песни достаточно трогателен и явно навеян мотивами индийской философии, но никаких сложных аллюзий или мудрёных междустрочий в нём искать не стоит. Сансарой (либо самсарой) называют круговорот жизни и смерти в тех мирах, которые ограничены кармой. Если перевести эту лексему на русский, можно получить слова «блуждание», «странствие» или «круговорот». В тексте песни автор явно даёт понять, что имеет в виду круговорот рождения и смерти людской жизни.

Хотя сама тематика композиции и связана со смертью, ни музыкальное сопровождение, ни сам текст не отдают никакими негативными оттенками: напротив, автор рад своей вере в то, что, покидая этот мир, он не теряет свою душу насовсем, и частички её остаются в каждом его близком человеке.

При анализе текста сама по себе просится на ум параллель с весёлой песенкой В. Высоцкого «Баллада о переселении душ», в которой автор также рассуждает о перерождении. Но если Владимир Семёнович придаёт тексту своей песни несколько ироничное содержание, то Василий Вакуленко относится к этой идее совершенно серьёзно, с искренней и невероятно заразительной верой, которой делится с каждым слушателем. Билеты на концерт Басты.

 

 

Своей композицией «Сансара» Баста не только отлично продемонстрировал свой огромный творческий рост, но и, возможно, создал творение, звучанию которого будут вторить тысячи голосов ещё очень и очень долгое время.

 

Понравилась страница? Поделитесь с друзьями:

Баста «Сансара»

Разговоры о вере. Что такое «колесо Сансары»?

Сегодня на земле живут семь с половиной миллиардов людей. По данным, которые озвучили на съезде лидеров мировых и традиционных религий, почти шесть процентов из них – буддисты. Юная журналистка Рита Круковец приехала в гости к председателю буддистской общины Югры Альберту Леонову. Он расскажет девочке, кто такой Будда, легко ли достичь Нирваны, что такое колесо Сансары и от чего зависит, кем ты будешь в следующей жизни.

Рита: Здравствуйте, скажите, пожалуйста, что такое буддизм?

Альберт Леонов: Буддизм – это не наука, буддизм – это не религия, буддизм – это не философия. Буддизм – это просто свобода. Свобода ума, то есть буддисты хотят освободить свой ум ото всех омрачений и неведения, чтобы ум был чистый, тем самым, прекратить колесо перерождений, то есть количество перерождений, и выйти из колеса Сансары. Давай я расскажу, что такое буддизм. Была добуддистская эпоха, она была в районе Афганистана, Ирана, был Шарат-мио – до нынешнего Будды Шакьямуни. В то время процветал в мире шаманизм – жертвоприношение богам, духам местности, приносили человеческими жизнями, жизнями животных, кровью. И вот Шарат-мио, он угомонил этих духов, он с ними заключил договор, что вместо человеческой крови они будут принимать пиво, вместо человеческого мяса, мяса животных – злаковые культуры. Вместо того, чтобы убивать людей, они принимали дым, сладкий дым, почему буддисты создают такой приятный аромат – это мы даем подношение духам. Потом появился 2600 лет назад Будда, он изрек четыре благородные истины. Первая благородная истина – в жизни есть страдания. Страдания можно прекратить, можно от них уйти. Соответственно, главная цель буддиста – укротить свой ум, потому что он является виной всех наших бед. В твоей голове ежесекундно возникают тысячи мыслей, мысль может быть сегодняшняя, может быть вчерашняя. Мы живем в тонком мире, может быть мысль другого человека. Чтобы очистить свой ум, чтобы достичь состояния Нирваны, то есть когда в голове нет мыслей, люди медитируют, чтобы ум твой пришел в изначальное состояние покоя. Ты будешь тогда жить вечно — тогда ты выходишь из колеса перерождений. Почему мы называем «карма», «Сансара», потому что в зависимости от твоих деяний в этой жизни, в том теле, в котором ты сейчас находишься, ты будешь перерождаться либо в животное либо опять в человека. Если будешь практиковать, медитировать, то ты станешь Буддой. Как и все мы когда-нибудь станем Буддой, выйдем из колеса Сансары – из колеса перерождений.

Р.: А что такое Сансара?

А. Л.: Сансара родилась вместе с Нирваной. Нирвана – это когда полное блаженство, когда твой ум свободен, ты находишься в состоянии Будды, а Сансара – это то, в чем ты сейчас находишься. Это колесо мучений. Я тоже в нем сейчас нахожусь.

Р.: Как молятся буддисты?

А. Л.: Буддисты не молятся, буддисты читают мантры. Мантры – это специальные звуки, которые помогают отогнать Мару, повелительницу Сансары, повелительницу Ада. Они приводят ее в трепетание. Мы читаем мантры, самая известная мантра – «Ом мане падме хум», и также есть мантры Зеленой Тары. 

Р.: Сколько людей веруют в буддизм?

А. Л.: Точных цифр нет, можно сказать, что по статистике 7 процентов населения России. Основные буддистские центры у нас находятся в Бурятии, Калмыкии, Туве. Соответственно, здесь у нас, так как были переселенцы, в Югре много представителей калмыков, бурятов, тувинцев. Ну и русскоязычное, русское население, которое в осознанном возрасте приходит в буддизм.

Р.: Кто такой Будда?

А. Л.: Будда – это просвещенный человек, просвещенное существо, человек, который свободен. Состояние Будды – это трудно объяснить, что это такое. Это когда просветленный ум, когда ум свободен от мыслей. Состояние Будды было только у Будды Шакьямуни и все, а остальные… У нас некоторые йоги стараются достичь состояния Нирваны, состояние полного покоя. Многие идут неправильным путем, они верят в свои божества. Мы, буддисты, считаем, что мы не одни в мире,что у нас тысячи миров, и в разных мирах живут разные существа. Порой даже ужасные, которых вы видите на картинках у буддистов. Ужасные, злые существа, которых видел Будда.

Вот самый известный пример, который показывает, что такое буддизм: вот ты сидишь в доме, он горит. Мара, это нечто такое, дьявол, держит нас в колесе Сансары, не дает нам переродиться, он тебе говорит: «Не надо из дома выходить, бери телефон, сейчас позвоним, приедет МЧС и тебя спасет, сиди на месте, ничего не делай. И вообще у тебя дом не горит, ты просто барбекю делаешь». А Будда тебе говорит: «Выбегай из горящего дома, спасай свой ум». Так вот основное количество людей сидят в этом доме, ждут, когда приедет МЧС и их спасет. Мало кто выходит из горящего дома и идет к учению Будды. Потом, когда ты умираешь, по твоим кармическим деяниям смотрят и спрашивают: «Что ж ты сидел на месте, не спасался?». Ты говоришь: «Мне же говорили, что МЧС приедет, зачем мне бежать куда-то спасаться, не надо мне никуда бежать, сейчас приедут, я барбекю здесь жарил вообще-то». И ты попадаешь в низкие миры, можешь переродиться в теле человека в низшие слои, в другой стране. В зависимости от деяний можешь переродиться в животное. 

Материалы подготовлены за счет средств гранта департамента общественных и внешних связей ХМАО-Югры

САНСАРА | Энциклопедия Кругосвет

САНСАРА (санскр. – «прохождение», «протекание»), в индийской философии реинкарнация, повторные рождения; когда бестелесное начало индивида после распада одной телесной оболочки соединяется с другой, что, в свою очередь, сопровождается приобретением способностей, соответствующих результатам предшествующего существования. Сансара является реализацией действия «закона кармы», неразрывно связана с неизбежно вытекающими из этого незнания страстями и страданиями. Сансара – единая иерархическая лестница перевоплощений, по которой бесчисленные индивиды восходят или нисходят в зависимости от баланса заслуги или порока (пунья/папа), сложившегося в предыдущих воплощениях (преимущественно в последнем). Сансара может иметь конец, который совпадает с достижением «освобождения» – мокши как высшей цели человеческого существования.

Термин «сансара» восходит к средним Упанишадам. По Катхе, не наделенные распознаванием, рассудительностью и «чистотой» обречены на постоянное «возвращение в сансару» – в отличие от наделенных противоположными качествами, а в Майтри, отражающей значительное влияние санкхьи и буддизма, прямо говорится о «круге сансары» (сансарачакра). В этих же текстах встречается термин «бандха» («узы», «закабаление»), означающий порабощенность индивида результатами действия «закона кармы» и пребыванием в сансаре. Бандха как привязанность индивида к объектам внешнего мира получила частично обозначение уже в образе «узлов», связующих сердце и тождественных глубинным аффектам. Ближайший аналог этих «узлов» – доши («пороки», «дефекты») – корневые аффекты, основные из которых – чувственная привязанность (рага), ненависть (двеша) и заблуждение (моха).

Учение о сансаре разделяется всеми направлениями индийской мысли, кроме чарваков-локаятиков.

Буддисты мыслят субъект сансарного существования как единство «бессубъектных» скандх, а потому о реинкарнации (как пере-воплощении кого-то или чего-то) в рамках буддийской мысли можно говорить только метафорически: реально подразумевается трансформация одной «текучей» психофизической организации, образуемой необъяснимым единством пяти групп дхарм, именуемых скандхами, в другую после распада телесных составляющих. В ходе одной из попыток ввести в буддизм нечто вроде реальной реинкарнации ватсипутрии (с 4 в. до н.э.) выдвинули наряду с «флюидными» скандхами также квази-персоны пудгалы, но все другие буддийские школы единодушно выступили против этого нововведения, усматривая в нем компромисс с брахманистской идеей Атмана, категорически отрицаемой буддистами. Отсутствие реального субъекта сансары способствовало воззрению, по которому она существует лишь на уровне эмпирической (самвритти-сатья), но не подлинной истины (парамартхика-сатья), а это привело к переосмыслению того, что ей противоположно, – нирваны. Нагарджуна (2–3 вв.) в Мулямадхьямика-карике высказывает убежденность в том, что сансара и нирвана различны лишь с точки зрения эмпирической истины, тогда как в перспективе конечной истины нет ничего, что их разделяло бы, и их «концы» совпадают.

Для джайнов, наяиков, вайшешиков и мимансаков сансара – реальное перевоплощение индивидуального духовного начала. Комментируя положение Ньяя-сутр о том, что «реинкарнация (претьябхава) – это повторное рождение», Ватсьяяна истолковывает его как соединение субъекта с телом, индриями, мышлением и ощущением; сансару следует понимать как безначальное воспроизведение «узлов» рождений и смертей, завершающееся с «освобождением».

По Санкхья-карике, субстратом перевоплощения является тонкое тело (сукшма-шарира). Тонкое тело неразрывно связано с диспозициями сознания (бхавы), классификация которых включает, по Санкхья-карике, 4 пары: знание – незнание, добродетель – недобродетель, индифферентность – страстность, «сверхспособности» – бессилие. Их конфигурация в сознании обусловливает качества перевоплощения, но ответственность за последние несет «страстность». Тонкое тело (как продукт первоматерии) по природе бессознательно, а потому не может быть реципиентом опыта, пуруша же как внеположный телу воплощаться не может, и потому «поистине никто не связывается, не освобождается, не перевоплощается». У адвайта-ведантистов субъект перевоплощения – душа (джива), не знающая о своей реальной тождественности Брахману, поэтому сансара – материализация Незнания. У ведантистов «теистической» ориентации таким субъектом является джива, находящаяся с Брахманом в отношении тождества-различия.

Проверь себя!
Ответь на вопросы викторины «Философия»

Какую плату за обучение брал со своих учеников Конфуций?

Радіо Сансара | Збруч

Навряд чи цій книзі потрібне особливе представлення. Бо ось на початку зими вийшов новий роман Юрія Андруховича «Радіо Ніч» (видавництво Meridian Czernowitz), ще й з картиною Влодка Костирка на обкладинці. І, здається, всі вже знають про його насичений сюжет, алюзії на Революцію Гідності, головного героя з очима Бові, наявність окремого плейлиста з необхідною музикою, вишуканий стиль автора. Саме тому не гріх дозволити собі побавитися з інтерпретаціями цього тексту та спробувати пірнути трішечки глибше. Чим надалі я й збираюсь займатися, пропускаючи етап переказу сюжету книги, бо його і так без зайвих зусиль можна знайти на просторах інтернету. Але увага: тут все одно буде чимало спойлерів, тому будьте обачні та не ображайтесь, якщо це якось переб’є вам процес власного прочитання тексту.

 

 

«Я точно не врятую вас і навряд чи якось допоможу. Але в будь-якому разі я заповню вашу ніч безсонням».

Йосип Ротський, «Радіо Ніч» (Ю.Андрухович)

 

Божественне та диявольське, фліртування з релігійними іменами, інтертекстуальність у майже всіх можливих проявах, самоцитування та чаклування. Чого тільки не знайдеш у новому романі Юрія Андруховича – точніше, чимало з цього навіть шукати не треба, хіба що у ґуґлі в разі потреби освіжити декотрі свої знання з літератури. Доктор Тагабат, Xata morgana, математика складання прізвища головного героя Йосипа Ротського, Пекло, Чистилище, Рай, інші тому подібні фішки – дзвіночки, будди, нью-ейджові записи, Вальзер – самотужки потраплятимуть у поле вашого зору. З іншого боку, як і під час читання, наприклад, деяких творів Умберто Еко, вам нічого не станеться, якщо вирішите не дуже зважати на всі ці назви та посилання, приділивши всю свою увагу тільки захопливому сюжету «Радіо Ночі». Інтертекстуальна іронія перебуває тут у своєму чистому вигляді, тобто цей роман цілком самодостатній для видів читання на будь-який смак. Отож хто хоче читати без зайвих інтриг, то прошу дуже, а я собі поки дозволю розібратися з тим, що ховається за яскравими масками. І дозволю собі для початку замість пристрою нічного бачення, аби розгледіти більше в блукаючих нічним небом радіохвилях, взяти епіграф роману.

 

 

«Я вже не був собою, я був кимось іншим, але саме тому я врешті був знову собою».

Роберт Вальзер «Прогулянка» (пер. Ю.Андрухович)

 

«І буде гуркіт гір, що валяться, і розбурханих потоків у морях, що розливаються, і ревіння вогню, і розгніваний вітер».

Тибетська книга мертвих

 

Отож маємо цитати із «Прогулянки» Вальзера і Тибетської книги мертвих, котрі на перший погляд читача цілком справедливо видаються вдалим підсиленням сюжетної лінії. Однак із кожною з цих книг нам ще випаде нагода зустрітися знову, і оскільки події роману розгортаються не зовсім лінійно, можемо собі дозволити почати розмову про «Радіо Ніч» якраз зі значення «Прогулянки» в ній. Вона, «Прогулянка», одразу створює ризик збитися на манівці, бо саме Юрій Андрухович свого часу перекладав на українську даний текст – і, відповідно, хочеться не задавати собі труднощів шукати чогось більшого у такого роду відсилках. Та все ж Роберт Вальзер – один з улюблених авторів головного героя, примірник вищезгаданої «Прогулянки» начальник в’язниці навіть подарував Ротському з нагоди виходу на свободу. Згодом цей же твір Йосип читатиме разом зі своїм останнім коханням (тобто з коханкою), і вони разом сміятимуться з одних і тих же моментів. Ну і загалом він просто обожнює цей неординарний опис начебто нецікавої прогулянки містом, яка насправді певною мірою є важливим доповненням для самого тексту і його центральної постаті. Більше того – обережно, спойлер – наприкінці як герой Вальзера, так і герой Андруховича відчувають майже те саме, опиняючись у схожій ситуації в стосунках із коханою. Через що також виникає питання про те, чому історія обидвох літературних творів закінчується майже однаково. Чоловік, котрий подарував цей примірник Ротському, лише вгадав із книгою, передбачав майбутнє – чи, можливо, Йос настільки вподобав саме цей текст, бо знав, чим для нього все згодом закінчиться?

 

 

«Він умирав щомиті, щоб не змогти померти зовсім».

Роберт Вальзер «Прогулянка» (пер. Ю. Андрухович)

 

Цю загадку, як і загадку Ротського загалом, допомагає зрозуміти текст, з якого взята друга цитата для епіграфа. «Бардо Тодол», вона ж Тибетська книга мертвих, насправді відіграє ключову роль для розуміння «Радіо Ночі», причім і буквально, і концептуально, позаяк без неї не збагнеш, де ховається прихована сюжетна лінія – а без прихованої лінії не побачиш, так би мовити, the dark side of the moon, тобто книги. Сама ж прихована лінія вабить і притягує значною мірою через те, що коли її розгадати, то видається, ніби автор навмисне хотів заховати та залишити тільки собі цю історію. Хоча, можливо, він просто розраховував на більшу увагу читачів до тексту.

 

Тибетська книга мертвих, «Бардо Тодол» – це така собі інструкція з виживання після моменту фізичної смерті людини й аж до її реінкарнації або виходу з Сансари. Вона детально розповідає про всі можливі способи покінчити з кругообігом життя і смерті, що робити, якщо їх проґавив, як вибрати собі комфортну наступну реінкарнацію в разі неготовності назавше відмовитись від усього людського, ну і про ще багато іншого. В буквальному сенсі Бардо означає проміжний стан, «поміж двома», і за різним прочитанням священних текстів виділяють 4 або 6 таких станів. Тобто і в повсякденному житті – при свідомому очікуванні певної події – можна також опинитися в Бардо: не обов’язково все має відбуватися саме з кимось фізично мертвим, а самі поради з Тибетської книги мертвих взагалі ідеально годитимуться і для реального життя, особливо в ХХІ сторіччі. Майже на самому початку книга мертвих наголошує читачеві, що його посмертний шлях, його образи, демони, божества та події будуть мати вигляд відповідно до тієї релігії, яку він сповідував за життя, до культури, в якій він перебував, та згідно з його індивідуальними віруваннями загалом. Звідси дозволю собі припустити, що світ «Радіо Ночі» настільки класично-європейський за ціннісними орієнтирами та архетипами якраз через те, що його головний персонаж перебуває в Бардо.

 

Важко не помітити, що Ротський, як і декотрі інші персонажі роману, перебуває вже трохи далі, трохи за межею звичайного життя, позбавленого всього цього буддизму, сансар, нірван та реінкарнацій. Якщо брати ширше, то весь світ «Радіо Ночі» з його чудернацькою географією, хаотичним перебігом часу, химерними персонажами та іменами – іноді такими схожими на галюцинації, сни, марення, психічні відхилення тощо – насправді цілком може бути місцем, в яке Ротський потрапив після своєї смерті, котра, в свою чергу, можливо, відбулася ще до початку запропонованої нам історії. І в підсумку все, що з ним відбувається, якраз і є етапами та станами, через які душа має дальше проходити. З іншого боку, також можливо, що Ротський помер і десь посеред книжки, потрапивши в Бардо одразу після Революції, викрадення чи ув’язнення, або він може бути одним із тих просвітлених, які вже настільки добре орієнтуються в помираннях та реінкарнаціях, що для них ці світи майже переплітаються, втративши рештки чітких кордонів поміж собою. Звідси всі ці класичні згадки про Бога та Диявола, Пекло, Чистилище, Рай, Мефістофелів, троянок, Марію, Йосипа, чорного крука, юнґіанську тінь, архетипи, а ще Бові, Шекспіра та решту митців. Вони є настільки чіткими якраз через те, що душа Ротського (чи, іншими словами, якийсь умовний розум, свідомість, єство) родом зі світу європейської цивілізації та християнства і через це опиняється в потойбіччі, переповненому звиклими символами, орієнтирами, постатями – інакше кажучи, такими собі кліше західної цивілізації. Або ж автор спеціально розставив ці всі посилання вздовж усього тексту, щоб відволікти читача від загадки Ротського, намагаючись зберегти таємницю свого головного героя до самого кінця і навіть дальше – до чого повернуся згодом. До речі, цю ж книгу дарує вже згаданий начальник в’язниці ще одному героєві книги – і, здається, це не тільки тому, що на того смерть чекає відразу за рогом. Але що приховує самотній Йос?

 

Під час свого другого включення в «Радіо Ніч», тобто в другій прямій мові, Ротський мимохіть згадує про своє попереднє життя – і спершу здається, наче він собі просто до слова жартує або ж патетично намагається виглядати більш загадковим. А каже наступне:

 

«Наприкінці XV століття, коли я жив попереднє життя, в мене був портативний органчик, а точніше гармоніум. Добрі люди пошили мені для нього спеціальний футляр із козячих шкір. Мій інструмент міг їздити на коліщатах, але частіше я двиганив його на собі по снігах і бездоріжжях. Ми весь час мандрували – від садиби до садиби, від замку до монастиря, від містечка до міста, від ярмарку до празника. В нашій частині світу тоді багато й жорстоко воювали, про чуму та проказу не варто і згадувати, як і про люті зими завдовжки з пів року та розбій на шляхах. У кожному разі ми вже тоді грали проґ. І нас не завжди проганяли з подіумів. А як і проганяли, то не завжди зі свистом та гулюканням. А як зі свистом та гулюканням, то не завжди з киями».

 

Після цього він раптом переходить на музику 70-х, наче бовкнув щось зайве, дозволив собі надто багато. І через численну кількість посилань та звернень до європейських культурних образів, які надалі починають з’являтися в тексті один за одним, у результаті не так вже й звертаєш увагу на цей коротесенький відступ. Врешті, він узагалі стає більш-менш зрозумілим не раніше трьохсотої сторінки роману, хоча про попереднє життя Ротського його біограф згадує ще на початку, ще перед цитованою вище прямою мовою – як і про місто Носороги, в якому власне й відбулись одні з найважливіших подій обидвох із життів головного героя. Однак біограф, здається, тут також не підозрює, що в XV сторіччі Йос бував у цьому містечку, зате невдовзі, в третьому розділі, сюжет нас ще раз повертає до таких деталей з минулого. Під час короткого викладу історії «Xata morgana», в якій поселяється Ротський і яка постійно провокує своєю назвою шукати пояснень в українській літературі, нам також мимохідь спершу розповідають про те, що цей будинок – а саме його підвал – родом ще з XV століття, після чого згадують про двадцять шостого барона Флоріана-Авґуста – про нього біограф теж обмовився напередодні – та його дружину Евеліну Безмовну. Надалі ці художні деталі починають губитись і стиратися з пам’яті завдяки насиченому розгортанню сюжету та іншим привабливим для розгадування дрібничкам тексту.

 

Аж поки в 14-му розділі автор не починає розповідати про один із періодів попереднього життя Ротського з такою раптовою плавністю і відповідністю до попередніх подій сюжету теперішнього часу, що видається, ніби той розділ є звичайною грою. І спершу подальші пригоди головних персонажів, котрі насправді є флешбеком у далеке минуле, мимоволі можуть видатися читачам майстерною стилізацією під Середньовіччя, спровокованою бажанням автора додати тут атмосферу зі своєї попередньої книги «Коханці Юстиції» або чимось в такому стилі. Та якщо бути достатньо уважним і не втрачати пильності, то тут нарешті вдасться дізнатися, що Ротський був знайомий зі своєю коханкою Аніме ще у попередньому житті – так само, як і з чорним круком та кимось Третім, котрим, найімовірніше, був Субботнік.

 

 

Того разу, тобто життя в тамтому житті, історія героїв «Радіо Ночі» закінчилася в тих же Носорогах за правління вже згадуваного Флоріана-Авґуста – і тоді в долю Йосипа так само втручався дехто схожий на Теофіла; і здається, що надалі життя Ротського (тобто його теперішнє життя) є просто продовженням попереднього з деякими викрутасами та вибірковими вивертами подій навпаки. Бо якщо тоді їхня з Аніме історія закінчилась у Носорогах, то тепер вона тільки починала розгортатися там; якщо тоді Субботнік викрав у них гроші та втік у невідомому напрямку, то тепер ці коханці зустрілися власне завдяки його скарбу. Водночас як тоді на них напали риноцероси Евеліни Безмовної, так і тепер: наприкінці за Ротським гнатимуться режимські, яких автор ніби за звичкою також називатиме елітними риноцеросами. Саму ж Аніме в попередньому житті Перший та Третій викупили з борделю майже так само, як і Йос (щоправда, врятувавши від не дуже справжньої небезпеки) в теперішніх Носорогах. І якщо в тому далекому столітті зима була найлютішою, то тепер – на противагу – літо перетворилося на найспекотніше, а на заміну війнам та іншим катастрофам, через які тоді пробирались Андруховичеві герої, прийшла економічна криза, диктатори, їхні режими, кіберзлочинність і тому подібне. Проте, здається, ні Ротський, ані Аніма, вона ж Аніме, до безтями закохавшись одне в одного, не дуже то й пам’ятають своє далеке спільне минуле – що водночас є логічно-нормальним, оскільки, як знаємо, після реінкарнації попередні життя зазвичай забуваються та часто пригадуються лише перед смертю (чи завдяки спеціальним практикам та медитаціям). Та й сам Ротський про своє попереднє життя починає говорити аж наприкінці власної історії, яка в книзі розміщена на початку, – і можна припустити, що йому воно пригадалося внаслідок подій на острові, котрі, зі свого боку, забезпечили довічне ув’язнення цьому персонажу. Можливо, десь під час вибуху або в період того нестримного лютування Скреготу в його голові, перебуваючи десь поміж життям і смертю, на грані просвітлення, споглядаючи якесь видіння, він згадав і себе в XV столітті, й Аніме, і всіх решта. Хоча якраз після втечі з Носорогів у теперішньому житті, коли двоє коханців стали справді близькими, їм почали снитися однакові сни – один із них був якраз про ті мандри в Середньовіччі, про їхню любов і катастрофу, яка їх поглинула. Між іншим, розмова Аніми та Ротського про той сон якнайкраще дає зрозуміти невипадковість 14-го розділу («Зима йшла попереду них і позаду. Зима йшла поруч і в ногу з ними – тяжка й затяжна. Сніги як випали посеред жовтня, так не було їм кінця ні краю. Шість місяців зими, снігів і холоднечі. Хто б таке витримав. Треба йти. Ходити. Якщо переходимо цей час, будемо жити вічно») і натякає, що в ньому авторові не дуже і йшлося про стилістичні вправляння. Також невдовзі автор ще раз натякне на особливість повторювання їхнього кохання, пишучи:

 

«У таку рясну і свіжу зелень вони востаннє лягали ще наприкінці XV сторіччя».

 

Поміж тим, перечитуючи п’єсу «Носороги» Йонеско, можна знову зауважити повторення історії коханців, які не можуть бути разом і розлучаються в самому кінці. Тобто використання Носорогів для назви міста в романі «Радіо Ніч», якщо відкинути випадковість алюзій та приймати кожну уявнену відсилку за чисту монету, так само вдало поєднується зі завершенням любовної історії Ротського. Але чому ж ця любов є такою принципово неможливою?

 

Повернімося до «Бардо Тодол», бо, здається, особистість Йосипа Ротського можна до кінця зрозуміти лиш за допомогою потойбіччя. Вочевидь, він закрита в собі людина, і з його прямої мови ми навряд чи зможемо зрозуміти, чому саме він поводився так, як поводився, особливо враховуючи його презирство до сучасного світоустрою. Однак сам текст книги прямо стверджує, що серед принципів і внутрішніх правил Йоса були, зокрема, такі: не узалежнюватись ні від чого в цьому житті, потреба жити в постійному відчуженні та усамітнені, концентрація уваги на самому собі, не спокушатися спокоєм і комфортним існуванням, завжди зберігати пильність, завжди бути напоготові. Ззовні такий нібито аскетизм головного героя більше схожий на самозакоханість та понти, ніж на якісь варті поваги чесноти. Однак з іншого боку він – за винятком зловживання одноразовими тілесними втіхами – досить таки старанно дотримувався приписів із Книги мертвих і цілком би вже міг вийти за межі Сансари. І, здається, він навіть цього прагнув, допоки (найімовірніше, під час котрихось із подій на острові) не зазнав своєрідного катарсису, про деталі якого ми нічого не знаємо – так само, як і не знаємо, чи він, катарсис, дійсно відбувся. Хоча ймовірне і те, що Ротський заздалегідь цільово вибрав собі шлях постійного швендяння поміж різних життів, аби наново переживати один і той самий сценарій, зустрічати одних і тих самих друзів та ворогів, ставати учасником різноманітних революцій, катастроф або фатумом для інших людей.

 

 

Дозволивши собі цілком повірити в перебування Йоса поза межею життя та смерті, можна навіть зауважити, що Скрегіт, який переслідує його у вигляді тимчасових нападів нестерпного шуму і сягає своєї кульмінації якраз напередодні вибухових подій наприкінці книги, нагадує один стан із «Бардо Тодолу». За Книгою мертвих, подорожньому в певний момент починають надокучати сильні шуми невідомого походження. Вони лякають, дратують, дезорієнтують і приносять пекельні муки одним своїм звучанням.

 

 

«Всередині Світла почуєш громи, наче плескають тисячі гігантських долонь. Це звуки останньої суті…»

Тибетська книга мертвих

 

І зникнуть вони лиш тоді, якщо повністю їм віддатися, розгледіти за ними свою справжню суть, інакше всепроникний страх може назавше поглинути подорожнього. Можливо, десь під час своїх галюцинацій та марень, коли Скрегіт обступив Ротського з усіх боків, останній нарешті поглянув у вічі своїм страхам, прийняв їх, прийняв самого себе, свої слабкості – і власне завдяки цьому знайшов сміливість піти назустріч усім своїм ворогам, щоби врятувати Аніме? І, можливо, його внутрішній катарсис відбувся саме тоді, коли він напівпритомний валявся в тимчасово орендованому помешканні після втрати найкращого друга і своєї коханої? Можливо, саме тоді він і пригадав своє попереднє життя? Через призму буддизму з цим заворотом сюжету вдається тільки приблизно дати собі раду, і хотілось би мати змогу не пірнати аж так глибоко в ці світи, але інакше ніяк не зрозуміло, чому Ротський детально згадує про своє попереднє життя (і навіть чітко говорить, що мандрував тоді не наодинці) аж після ув’язнення і жодного разу в розмовах з Аніме навіть не натякає, що вони багато століть тому були так само закохані? На додачу розлука закоханих виглядає якось надто вимушеною – і очевидно, що її причиною ніяк не могли бути згаслі почуття; відповідно, навмисне відштовхування від себе Аніме Ротським свідчить про його усвідомлення необхідності завершити певний шлях, не бажаючи тягнути ще когось із собою в те місце його завершення. Але яким саме є той шлях і наскільки детально та чітко Йос знає деталі власного майбутнього, ми бачимо лиш побіжно з останніх хвилин нічного радіоефіру.

 

Єдине, що ми в результаті начебто точно знаємо про Ротського – це те, що він безсмертний. Без звернення до Книги мертвих таке майбутнє героя спокушає вбачати у ньому образ посланця Бога, хоч можливо, що й самого Диявола. Але те, що сам Ротський розділяє своє життя на попереднє й теперішнє, вказує радше на проблеми з реінкарнаціями, а книга-провідник тут може все пояснити звичайним станом просвітлення, яке власне і гарантує вічне життя, допоки не доростеш до здатності вийти з Сансари. Відповідно, Ротський міг стати вічним не тому, що є якимось там сином Бога/Дивола або кимось приреченим, а тому, що усвідомив свою вічність, але ніяк не наважиться зробити наступний крок – крок у Ніщо. Зрештою, ці стани невагомості й безсмертя до снаги кожному з нас, принаймні за Тибетською книгою мертвих. Найважливіше – допустити зміну в собі, що і робить Ротський, адже наприкінці нарешті визнає, що закоханий.

 

Що ж до постійної присутності Бога й Диявола на життєвому шляху Йоса, то «Бардо Тодол» передбачає постійну появу так званих Вартових, котрі являються подорожньому в образі тих, у кого він вірив найдужче. Оскільки достеменно не цілком зрозуміло, в кого у головного героя було більше віри – в Господа чи в Сатану, їхня постійна поява впродовж усього цього роману не є чимось підозрілим та неочікуваним. Тим більше, в давні часи людей з гетерохромією, яку має Ротський, вважали дітьми Диявола: його тоді зазвичай так і зображали – з одним світлим оком і з одним чорним. Цілком можливо, що таке ставлення до власного відхилення Йос отримав ще в попередньому житті, коли люди в таке направду вірили, і десь у глибині душі вважав себе за дитину самого Люцифера, тому й постійно повертався до думок про нього, всюди вбачаючи наслідки його діянь. З іншого боку, інтерпретуючи «Радіо Ніч» через призму такого роду давніх вірувань, особистість Ротського, його безсмертя, дивні стосунки зі світом та самим собою, частковий егоїзм, відраза до близькості й здатність раз за разом вибиратися з рук смерті можна сприймати власне як доказ зв’язків із Дияволом – який, безсумнівно, може бути чи то його батьком, чи то випадковим донором сперми, чи то якимось хрещеним, стрийком, шваґром, наставником чи двійником випадковим.

 

Але настав час трохи змінити русло цих міркувань. «Радіо Ніч» Андруховича притягує і підкорює авантюрного читача ймовірним різноманіттям інтерпретацій, але прекрасні компоненти цієї книги не закінчуються на цім.

 

Радіоефір, з якого починається текст, є безсумнівно цілком природним способом для комунікації Ротського з рештою світу, а заодно і для розповіді його сумної історії. Ну, бо наш герой – все-таки прихильник олдскулу, для якого також дуже важливо наповнювати свій наратив музичним і лиш мінімально користати з благ прогресу інформаційних технологій. З іншого боку, радіо зі своїм випромінюванням хвиль ідеально пасує до теми вічності, якою пронизане все нами почуте. Адже кожне слово Ротського з моменту промовляння вголос у мікрофон одразу ж перетворюється на невидимі радіохвилі, приречені вічно блукати в просторах космосу. Радіо Ніч – це поєднання вічності темряви, в якій живе Ротський, це втілення його сутності, відображення позачасової самотності, таємничість, що межує із небезпекою, та оманлива обіцянка спокою, поки всі решта сплять. Навіть якщо його ефір в онлайн-форматі і про ніякі хвилі, крім морських, там не може бути і мови. Тим паче, «Бардо Тодол» означає «звільнення за допомогою слухання».

 

 

«Випустіть серце на волю – побачите всі, як високо полетить».

 

Радіо неподільно пов’язане з музикою, його зараз ніяк не уявиш без пісень усіх жанрів, радіостанцій, переповнених симфоніями, оркестровим звучанням, всеможливими варіаціями побудови композицій, тональностей, мелодій та текстів, що їх доповнюють. Так само і Ротського не уявиш без музики, хоч при народженні йому ніхто не пророкував відданість саме цьому виду мистецтва – зрештою, радіо теж придумували не для того, щоби дати людству насолоду безперервної можливості слухати попсу, рок чи реп. Список композицій, композиторів, музикантів та виконавців, якими автор наповнює цей роман, забезпечують звукову насолоду від атмосфери роману, підігрівають градус емоцій і переживань, провокують шукати навіть ті з них, котрі мимохідь згадано в тексті. Їхня добірна вишуканість так зачаровує, що, сам того не зауваживши, в деякі моменти можеш повністю віддатися музичним пасіям Ротського, забуваючи про книгу в своїх руках чи смартфоні. Але «Радіо Ніч» – не той випадок, коли пісня – це просто пісня, яку любить переслухувати головний герой. Для такої відчуженої людини, яка навіть самій собі часто не годна зізнатися в почуттях та переживаннях, музика, вочевидь, має бути одним з основних способів розповісти про щось неможливе для висловлення власним голосом, що не вміщається у власній гортані та непідвладне голосовим зв’язкам. Тому, вслухаючись у композиції зі Списку Ротського, можна відчути жорстокість й агресію до своїх кривдників, відчути накопичені за всі ці роки образи, біль, відчай, розпач, смуток, любов, дитинність, мрії та навіть трошки залишків надій на майбутнє. З іншого боку, декотрі з пісень, які ставить наш радіоведучий, часом випереджають події з розділів, що йдуть опісля, натякають на недоговорене, прогалини, зумисне замовчування деяких моментів історії, яку сам же вирішив усім розповісти. На додачу цей музичний супровід також можна сприймати і як важливі художні деталі тексту: наприклад, пісня Soap&Skin «Miracle» чи не єдина в тексті згадується двічі, причому вперше – після однієї з розповідей Ротського про власне дитинство, а вдруге – коли він описує Аніме, що допомагає нам зрозуміти більше про вагомість їхніх стосунків та ставлення головного героя до своєї коханки.

 

Формат радіоефіру, який переривається біографічною лінією, п’єсою та розділом про попереднє життя персонажів роману, також дає зрозуміти, що ми почули не всю розповідь радіоведучого, прослухали не всю обрану для цієї історії музичну палітру, дізналися не все, що могло й не могло відбуватися з ним. Така ж ситуація з оповідачем біографії Ротського, який навіть не приховує того, що не всю інформацію спромігся знайти та перевірити. Тому «Радіо Ніч» – це суцільна непевність, один із можливих варіантів історії, лише одна сторона місяця, лише те, що нам завбачливо дозволили побачити і пережити. Вона грається з нами у всіх своїх сенсах, постійно створюючи ілюзію розуміння, здатності відкрити всі таємниці, відволікаючи на інтертекстуальність, паралельно заховуючи зовсім інше в усьому, що відбувається.

 

Через ці манівці виникає відчуття, ніби ти й сам блукаєш десь в інших світах – і вони переплітаються на кожному повороті. Все це навіть трохи нагадує «Гру в бісер» Германа Гессе своєю вибірковістю історії головного героя, натяками, неочевидними патетичними вчинками, химерністю бажань та реальності, в якій усе відбувається. Хоча тут не завадить і повернутися на трохи до політичної сторони «Радіо Ночі» – бо аспект обставин суспільства, в якому живе головний герой, подекуди навіть серйозніше, ніж у випадку з Гессе, визначає вчинки та прийняті рішення. Революція в цій книзі, як і все інше, очікувано створює ілюзію розуміння, вона притягує до себе якнайбільше уваги, заманюючи в блукання спогадами, провокуючи на ледь помітні сльози або щирий плач, щем десь поблизу серця від випадкових кадрів, що виринають перед очима, спонукає думати про жертви, які нас все одно призвели до нестерпного політичного жарту над всіма загиблими, відчувати докір сумління, прикрість, злість і безсилість. Поки поза тими пронизливими апелюваннями до трагічних подій реального минулого нашої з вами країни можна зауважити і те, що саме Революція робила зі своїми, так би мовити, ідолами та «провідниками». Тут, до речі, можна зрозуміти й ще дещо про Ротського. Протестувальникам, як і його першій пасії Аніті, не дуже йшлося про особистість Аґресора саму по собі. Бо, повертаючись до періоду в житті Йоса напередодні протестів, колишня коханка – попри захоплення творчістю «Доктора Тагабата» – була радше просто закохана в образ Йоса, який сама собі виплекала, і сліпо намагалась якось видресирувати в своєму обранцеві любов до себе, навіть не намагаючись зрозуміти і прийняти його особистість у справжньому вигляді. Хоча й у трохи відмінний спосіб, проте Революція та її прибічники теж бачили в Ротському тільки те, що хотіли бачити, вимагали від нього тільки те, що їм було потрібно, намагалися привласнити його собі мало не навіки вічні і використовувати для досягнення цілей, які потребували сміливості взяти на себе потому відповідальність за скоєне. Їм цілком не важить творчість «Доктора Тагабата» – їм важить тільки Йосипова постійна гра на піаніно, його символізування чогось, що кожен випадково уявляє по-своєму, їм потрібно мати змогу використовувати його постать для того, щоб переконувати інших у своїх цілях і діях. І в самому тексті ніяк не уникнути слів Сервуса про те, скільки він та численні інші вбухали своїх грошей у ту Революцію саме через захоплення Аґресором. І коли в Носорогах Ротський нарешті мав змогу залягти на дно (його ж там спершу взагалі ніхто не переслідував), спокушання Мефа знову повернутися до музики провокують утікача перервати свій стан тихого переховування від ворогів. І знову всі ці революціонери в екзилі починають гуртуватися навколо все ще обожнюваного ними кумира, цілком не зважаючи на всі ті його музичні експерименти та потребу в приватності. Він піддається їм, починає з’являтися на їхніх селфі, стає новим гештеґом публічного підпілля чи то пак руху опору – ну, і очікувано в його життя заодно починають повертатися спраглі розплати. І куди б він не втікав, відтепер більше не зможе відірватися від переслідувачів.

 

У цьому полягає одна з трагедій Ротського – на його роль періодично прирікають його ті, що божаться любити, клянуться у вірності та сліпо обожнюють. При цьому їм ніби байдуже, що Ротському потрібно насправді, їм навіть байдуже, чи він зможе колись дати їм усе бажане, – їм просто треба жити в уявному світі з уявними ідолами, на яких можна перекласти відповідальність і які за них мають вирішити долю майбутнього. Та й сам головний герой «Радіо Ночі» наївно раз за разом дозволяє їм себе підставляти, дозволяє призводити до запроторення у в’язниці, поламаних пальців, опіків та неможливості жити нормально. В цьому ховається його слабкість, в цьому захована його людяність і притаманна їй вразливість.

 

 

«Схоже на те, що найвірнішим варіантом Ротського був Ротський з переламаними ногами й ребрами».

 

Завершення «Радіо Ночі» неоднозначне в своєму значенні, як і все решта в книзі. Це ув’язнення справжнє – чи це просто Ротський транслює свою історію десь із потойбіччя, по котрусь зі сторін Раю та Пекла? Це позбавлення волі насправді його порятунок чи покарання? Бо ж тепер його нарешті ніхто не турбуватиме бажанням розплати, тепер він врешті може припинити втікати, тепер він нарешті один, без загрози близькості та звикання до когось іншого. Тепер він може дозволити собі відчувати емоції без небезпеки побічних ефектів, тепер він навіть здатен говорити про себе вголос і перетворювати свої почуття в радіохвилі, котрі мандруватимуть замість нього де тільки завгодно. І попри все, він добре знає, що як тільки випаде наступна нагода, він пройде цей шлях ще раз і ще раз. Бо в цьому й суть роману «Радіо Ніч». Сансара – це про обрану заздалегідь вічність.

 

Зрештою «Радіо Ніч» – це також і літературний виклик сучасному читачеві, котрий надто самовпевнено читає поверх рядків з пошуком у ґуґлі як єдиній опорі для власного інтелекту. В цьому тексті автор створює очевидний інтертекстуальний набір символів та орієнтирів спеціально, щоб випробувати здатність читача розпізнати та розгадати загадки, що ховаються за приманками у вигляді найпростіших загадок. Верхній, видимий шар інтертекстуальності тут є чимось на кшталт заданого стилю партії гри в бісер. Цю партію ніби й можна швидко виграти, однак тільки якщо попередньо звільниш свій розум від зарозумілості та мислення в рамках культурних штампів. Наявність цієї гри автора з читачем є не менш важливою, ніж сюжет та стиль самого твору – здається, саме тут і ховається суть книги та її умовна мораль. І ця суть та мораль говорить про втрату вміння читати книги, розуміти їх, інтерпретувати відповідно до власних уподобань. Катарсис у «Радіо Ніч» відбудеться з читачем лише в той момент, коли він зрозуміє, яку саме гру пропонує автор у тексті. Бо «Радіо Ніч» – це провокація до інтерпретацій. Вона сумує за пристрасним, спостережливим та винахідливим читачем так само, як Ротський – за музикою 70-х.

 

«Радіо Ніч» – це неможливість поразки та перемоги. Кожен із нас зрозуміє цей роман на власний розсуд, тому його фінал може бути водночас щасливим, трагічним чи просто трикрапкою. А герої цієї історії продовжуватимуть блукати у вирі Сансари, і попереду в них ще стільки життів із тим самим фіналом – у якому, можливо, колись десь, якщо пощастить, любов нарешті стане можливою. Або принаймні остаточно переможе котрась із Революцій.

 

 

Ну і на завершення – композиція від одного майже персонажа книги, бо як тут втриматися від музичного супроводу?

 

 

There is a train that’s heading straight

To Heaven’s gate, to Heaven’s gate

And on the way, child and man

And woman wait, watch and wait

For redemption day

Redemption Day

 

 

 

 

12.02.2021

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САНСАРА ТІ» | Інформація про контрагента код ЄДРПОУ 42602163

Основні реєстраційні дані

Перевіряйте контрагентів у 1С

Фактор-інспектор автоматично заповнить всю інформацію за кодом ЕДРПОУ

Повна назва юридичної особи

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «САНСАРА ТІ»

Скорочена назва юридичної особи

ТОВ «САНСАРА ТІ»

Код ЄДРПОУ

42602163

Юридична адреса

03197, м.Київ, Голосіївський район, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА ЗАБОЛОТКОГО, будинок 5, корпус Б, офіс 6

Контакти

+380666382431; [email protected]

Реєстрація

06.11.2018; 10681020000052861

Уповноважена особа

САХ БІНДЕШВАР ПРАСАД — керівник (без обмежень)

Перелік засновників

Перелік засновників

ШАРМА АМІТ КУМАР, ІНДІЯ, розмір внеску до статутного фонду — 1500. 00 грн.
ШИВАМ ЧОУДРИ, ІНДІЯ, розмір внеску до статутного фонду — 28500.00 грн.

Види діяльності

Види діяльності

46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами
47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах

Основний

46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами

Інші дані про контрагента

Організаційно-правова форма

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

Розмір статутного внеску

Розмір (грн.): 30000;

Місцезнаходження реєстраційної справи

Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація

Дані про реєстраційний номер платника єдиного внеску

Дані про реєстраційний номер платника єдиного внеску: 10000001362899

Виникнення буддизму, та його основні напрямки. Реферат – Освіта.UA

Соціальні та історичні умови виникнення буддизму. Різноманітність легенд та історична довідка про народження, життя і смерть Сіддхартхи Гаутами. Вчення про дхарму, сансару, карму та нірвану. Чотири «святих істини». Моральні заповіді буддизму для монахів та мирян (панчашила). Процес формування релігійного культу буддизму. Космічні уявлення буддизму. Мистецтво буддизму. Хінаяна, махаяна. Релігійні течії, школи та секти та буддизму. Буддизм у країнах сучасного світу

Буддизм — найдавніша світова релігія, яка є спільним компонентом різних цивілізацій Сходу — від Індії до Японії. Його філософія глибока і оригінальна. Буддизм вважається «ключем до східної душі», без нього не можливо зрозуміти багатьох культур і особливостей східних народів.

Сформувавшись в Індії в середині І ст. до н. е., буддизм поширився делеко за межі своєї батьківщини по всій південній, південно-східній і центральній Азії аж до Бурятії і Туви на півночі. Більшість буддистів проживають у таких країнах, як Шрі-Ланка, М’янма, Таїланд, Японія, Корея та Китай. Буддійськими країнами вважаються Кампучія, Лаос, В’єтнам, Монголія. Буддисти кажуть, що всього в світі їх є 356 млн.

Соціальні та історичні умови виникнення буддизму. Різноманітність легенд та історична довідка про народження, життя і смерть Сіддхартхи Гаутами.

За переважаючим твердженням буддизм виник у лоні брахманізму як реакція на його елітарність, як вияв вільнодумства у боротьбі з закостенілою брахманською ортодоксією і зовнішнім ритуалізмом шляхом відкинення вчення про святість і непорушність варно-кастової системи (поділ індійського суспільства на елітарні варни — брахманів, кшатріїв, вайшьїв, і безправних шудрів). Але соціальні та духовні передумови виникнення буддизму як оригінальної філософської системи слід шукати значно глибше в пошуках істини відлюдниками і мудрецями.

В якийсь період в індійській історії відбувається дивне явище. Велика кількість молоді залишає свої домівки, селища і міста та йде до лісу, де починає вести життя відлюдників, аскетів. Це відбувається оскільки індійська філософська думка прийшла до великого відкриття. Якщо раніше людина шукала божественне в природі, в оточуючому видимому світі, то споглядальники Індії відкрили його всередині себе, в середині свого духу.

Мовчання, концентрація духу, особливі духовні вправи привели людину до того, що вона відкрила великий внутрішній вимір буття. Древні тексти розповідають, що з лісу з’явилися архати з довгим волоссям, напівоголені з відчуженими палаючими очима. І всі бачили, що вони щасливі. Це стало переломом в історії духу, що було засвідчено в древній індійській літературі, зокрема Ведах. На основі цього поступово сформувався брахманізм як пануюча релігія. Вона полягала у вірі в світ вічного, який називався світом Брахмана. Брахман — це справжня реальність, а все що ми бачимо довкола, лише сплески Брахмана, який є вічним.

Було розроблене вчення про дхарми, сансару і карму, а відповідно закріплений розподіл на варни. Але пошук істини навіть після цього не припинився і ліси Індії були наповнені аскетами і мудрецями, які поряд з брахманами користувалися повагою населення, найвидатнішим з яких безперечно був Сіддхартха Гаутама або Шак’ямуні (мудрець із племені шак’я).

З подіями народження, життя і смерті Сіддхартхи Гаутами пов’язано чимало легенд, які не дають відокремити чистий і достовірний історичний матеріал. Але поряд з міфами знаходимо і більш вірогідний життєпис Будди, хоча він теж вважається легендою. Сіддхартха народився в передгір’ях Непалу, в невеликій державі. Батько його, місцевий раджа, дуже любив його і хотів вберегти від всіх важких вражень. Він побудував йому декілька палаців. Будда в одному зі своїх навчань говорить потім, що в нього був літній палац, зимовий, був парк з лотосами, а потім додає, що батько приховав від нього, що люди вмирають, що вони хворіють, старіють.

     

В шістнадцятирічному віці він щасливо одружився і в нього народився син. І тут, одного разу царевич Сіддхартха вирушив у прогулянку без дозволу батька. Йому на зустріч попався старець, потім хвора людина (очевидно на проказу), аскет, що поринув у роздуми, і на завершення похоронна процесія. Ці «чотири зустрічі» стали поворотним моментом у його житті. Він запитав у свого слуги: що сталося з цими людьми, на що отримав відповідь: всі ми можемо захворіти, обов’язково постаріємо, і точно помремо.

Ця думка вразила Гаутаму, наче грім, тому що він не був готовий до сприйняття трагічності людського життя. Він сказав, що життя не має змісту, якщо він загине. Чана відповів: нас вчать, що ти відродишся в новому тілі, якщо будеш добрим, то відродишся в доброму тілі — тварини або людини. Ці слова довели Гаутаму до відчаю: чи не можна вибратися якось з цього кола? Коли це все повинно закінчитися?

Ніхто не міг знайти відповіді. Тоді царевич Сіддхартха вирішив йти в ліс до відлюдників. По дорозі він помінявся з мисливцем одягом, одягнув жовтий плащ і сховався в лісі (потім жовтий плащ стає одягом монахів). Він поголив голову і бороду і оселився в лісі. Довгий час він ставив на собі найжорстокіші експерименти: морив себе голодом, довів своє дихання до кількох подихів на добу. Він став як привид, але все чекав, що йому відкриється таємниця життя. Та вона не відкривалась.

Чутки про молодого шакійського відлюдника розійшлись по всіх околицях. Прийшло декілька відлюдників, які нетерпеливо стали чекати, коли ж він дістане одкровення. Як говорить легенда: «Гаутама молодий, йому було тільки 25 років; він сидить і чекає, обличчя його подібне до маски смерті; відлюдники заледве чують його тихі слова: коли ж це станеться?» В результаті він мало не помер.

І раптом він розуміє, що таким шляхом нічого не досягне, і говорить відлюдникам, що більше так чинити не буде. Цей перелом відбувся тільки завдяки милосердній жінці, яка побачивши, що він помирає, примусово його нагодувала. Він ожив і сказав: не потрібні людині такі знущання над собою. Ті, хто чекав на одкровення були розчаровані і залишили його за зраду в їхній справі. А він віддавався аскезі вже не так фанатично і чекав, коли наступить просвітлення. І воно прийшло під деревом бодхи, деревом просвітлення, як його тепер називають.

Сіддхартху, як блискавка, осяяла думка, що, нарешті, він знайшов вихід з трагедії світу і він став Буддою (просвітленим). Потім, як розповідає легенда, його стали мучити демони або бог Мара, щоб він спокусився, але в них нічого не вийшло. Коли Будда усвідомив своє відкриття, то захотів зустрітися з тими монахами, які його покинули, на що ті погодилися з неохотою, але легенда говорить, що, наблизившись, були вражені світлом, яке йшло від його обличчя. Він виклав їм своє вчення (а саме чотири святих істини і восьмеричний шлях), яке потім проповідував до самої смерті.

Якщо його (вчення) дотримуватись, казав Будда, тоді поступово, людина набуде незвичайного спокою духу. Повної свободи. І вони повірили. Всі вдягнули жовті плащі, поголили голови і практично утворили першу буддійську монашу громаду.

Будда прожив близько 80 років. Він подоружував по Індії. У нього були сутички з деякими з місцевих селян; були трагічні моменти, коли просвітлений попав до себе на Батьківщину, і батько його був в жаху, що його син, син раджі став бідним монахом. Раджа намагався якось вмовити Сіддхартху, але скінчилося все тим, що Будда повів за собою і свого сина. Як говорить легенда: він був свідком того, як вороги напали на його країну. Будда прийшов туди вночі, тинявся між трупів, скалічених після побоїща, і тихо повторював: так здійснилась їх доля.

Він помер (парінірвана або велика смерть) в позі лева, на прощання сказавши: «Монахи, все існуюче минуле. Турбуйтесь про своє спасіння.

Вчення про дхарму, сансару, карму та нірвану. Чотири «святих істини». Восьмирічний шлях. Моральні заповіді буддизму для монахів та мирян (панчашила). Тріпітака (написання, склад, зміст). Інші не канонічні тексти буддизму.

І все таки, постає питання: яка ж ціль Буддійського самовідречення. Цю ціль Будда називав нірваною. Він ніколи не дозволяв собі дати їй визначення. Нірвана — це повне згасання пристрастей і навіть самоусвідомлення. Погашення буття. Тут не виникає «ніщо», як в смерті. Звідки з’явилося буття? Початково виникло коливання елементів всесвіту, дхарм. Воно створює життя, переродження, природу, людину. І все це зло. Життя — зло, буття — зло, все це не потрібне, негативне явище, оскільки є стражданням від початку до кінця. Будда вирішує питання про трагічність життя, виносячи смертельний вирок життю. Життя не потрібне, це помилка природи.

Справжнє реальне буття — це мовчання нірвани. Людина має можливість на своєму індивідуальному шляху відмовитись від спраги життя, подолати всі переродження, розсіятись і піти в небуття. І чим швидше людство в решті решт від усього відмовиться, передусім повністю відмовиться від стремління до буття, тим краще для Всесвіту, бо існування для нього тільки мука і страждання.

Фундаментальною концепцією буддизму є уявлення про дхарму (якість, елемент, річ, закон). Дхарми — життєві елементи, які вступають у миттєві комбінації, залишаючись при цьому незмінними, але з’єднуючись кожен раз по-новому, утворюють нові структури. Потік дхарм утворює особистість, і від з’єднання дхарм залежить на яку істоту перетвориться людина. Як з’єднуюча і організуюча сила виступає карма, яка розподіляє елементи відповідно до вчинків людини.

Нірвана — «згасання», «спокій», припинення хвилювання дхарм і утворення їх нових з’єднань: людина вибуває з кругообігу життя — сансари, але дхарми не зникають, лише припиняється їхнє хвилювання.

Сансара не має початку, ніким не створена. Її сутність: афекти і сукупна карма живих істот попереднього космічного циклу. Подібно до того, як окрема істота помирає і відповідно до своєї карми набуває нового народження, так увесь світ набуває нового народження, проходить цикл розгортання і перебування, а потім руйнується, розпадається, щоб відновитися знову відповідно до колективної карми всіх живих істот.

Для того, щоб досягти нірвани, слід найперше усвідомити чотири благородних істини:

• життя — страждання;
• причиною страждань є людські пристрасті і бажання;
• позбутися страждань можна лише відмовившись від земних бажань, від жадоби життя, занурившись в нірвану;
• існує священний шлях позбавлення від страждань і досягнення нірвани. За словами Будди: «не радіти, але і не сумувати, піднятися над всім цим».

Тоді слід пройти «восьмирічний» або восьмичленний шлях пізнання істини, який полягає:

• Праведна віра (треба повірити Будді, що світ повний скорбот і страждань і стримувати у собі пристрасті, любов до земних благ, до життя).
• Рішучість (треба рішуче ствердити свій шлях, обмежити свої бажання і пристрасті).
• Праведна мова (необхідно пильнувати за своїми словами, щоб вони не несли зла, мова повинна бути правдивою і доброзичливою).
• Праведні діла (слід уникати недобрих вчинків, робити тільки добрі справи).
• Праведне життя (треба вести достойне життя, не шкодити живому — людям, рослинам, тваринам, комахам і т. д.).
• Праведна думка (треба пильнувати за керунком своїх думок, погані думки — зло, їх слід відганяти, налаштовуватись тільки на добро).
• Праведні помисли (слід уяснити, що зло від нашої плоті).
• Істинне споглядання (треба постійно і терпеливо тренуватись, досягти вміння глибокого зосередження, заглиблення у пошук істини).

Моральні заповіді (5) для мирян (Панчашила):

• ахімса (не вбивати).
• не вживати спиртних напоїв.
• не торкатися чужих дружин.
• не говорити неправди.
• не брати чужої власності.

Моральні заповіді для монахів (10):

• берегти живі істоти.
• дотримуватися цнотливості.
• не говорити неправди.
• не брати чужої власності.
• не вживати вина.
• уникати надмірного вживання їжі.
• уникати світських забав.
• не вживати пахощів.
• оздоблень, прикрашувань.
• не спати на розкішних ложах.
• не приймати подарунків з золота і коштовних каменів.

Найдавніші буддійські священні тексти існували вже в І ст. до н. е. і були написані мовою палі, якою, як вважають, користувався Будда.

Складаються ці тексти з 31 книги; вони поділені на три частини і названі Тріпітака, що перекладається як «Три кошики», а саме:

• Віная-пітака (кошик дисципліни) містить правила і приписи для монахів і монахинь. По-суті, це статути буддійських монастирів.
• Сутта-пітака (кошик проповідей) складається з проповідей, притч, прислів’їв Будди та його учнів.
• Абхідхарма-пітака (кошик найвищої доктрини) містить коментарі до «Чотирьох благородних істин» (філософія буддизму), «Восьмирічного шляху» (етика буддизму) і психотехніки буддизму з метою досягнення «просвітлення» за допомогою медитації.

Всі ці тексти дбайливо зберігались і переписувались у найбільш відомих монастирях. У 1871 році у Мандалі (Бірма) був скликаний П’ятий буддійський собор, на якому 2400 ченців — знавців канону — шляхом звірки різних списків і перекладів створили уточнений текст Тріпітаки, який потім був вирізьблений на 729 спеціально вирізаних мармурових плитах. Для кожної плити був побудований окремий мініатюрний гостроверхий храмик. Ці храмики, які стоять стрункими рядами, склали храмовий комплекс Кутодо — ціле своєрідне храмове містечко, сховище канону.

Крім канонічної літератури буддисти вважають корисною неканонічну. Це, в основному, збірники біографій Будди або коментарі до канону.

Процес формування релігійного культу буддизму. Космічні уявлення буддизму. Бодхисатви. Мистецтво буддизму

Цей процес почався відразу після смерті Будди (13 жовтня 483 р. до н. е.). Після кремації його прах і рештки кісток склали у золочену урну і помістили її на горі великої ступи в Кушингарі. Однак, сім царів з інших областей, які прийняли буддизм, направили послів з вимогою приділити їм частки святого праху. Одержавши відмову, вони почали військовий наступ.

Біля стін Кушингара мав відбутися бій. Але барахман Дрона вмовив людей не порушувати заповідей Будди і не проливати кров. Святий прах був поділений на 8 частин і поміщений у релікварії, які кожен цар повіз у свою країну і встановив на спеціально збудованій ступі.

Буддизм швидко розповсюджувався. Цю релігію підтримало міське населення, правителі, воїни. Їм імпонувало вчення, яке з розумінням ставилося до людських страждань, яке закликало гальмувати пристрасті, творити добро, і те, що позбавлення від зла і досягнення істини достойні всі люди. Спочатку носіями буддизму були аскети, які об’єднувалися в громади, відмовлялись від майна, власності, голили голову, вдягалися у лахміття переважно жовтого кольору і мали при собі лише необхідне — чашку для милостині, посох, миску для води, бритву.

Поблизу місць їх оселення ховали померлих аскетів, а на місцях поховання відомим з них будували пам’ятники-ступи (куполоподібні будівлі з замурованим входом). Довкола виникали різні будови. Так започатковано буддійські монастирі. Вони скоро перетворилися у головну і єдину форму організації буддистів, стали буддійським центрами, своєрідними університетами і бібліотеками. Буддійська громада називалася сангхою. З неї можна було виходити і повертатися до світського життя.

Було також розроблене вченя про світобудову.

Космологія буддизму представляє Всесвіт як три сфери (світи або поверхні). Верхній поверх — це світ божественний, сфера духу. Ця вища сфера є тотожна відвічному Будді, його космічному тілу і нірвані. Космічне тіло Будди здатне з’явитися в різних іпостасях, в тому числі і в земному образі, що вже було, коли на землі жив Будда Гаутама. А в майбутньому на Землю ступить Будда Майтра (Будда Майбутнього).

Нижче від цієї сфери розташований світ богів різних рангів.

Нижній поверх Всесвіту складає сансара — це весь світ, який ми сприймаємо чуттєво, світ безперервних змін, становлень і розрух, світ перероджень і страждань. У сансару входить частково світ нижчих божеств, а також розташоване у глибинах землі пекло. Зображення сансари — коло, колесо, яке символізує біг часу, і з якого можуть вийти і досягти нірвани (стати буддою) тільки люди.

Універсальною інтерпретацією моделі Всесвіту є мандала — предмет буддійського культу, де план Всесвіту передано у вигляді кола та квадрату.

У ранньому буддизмі культ обмежувався читанням текстів, проповіддю і сповіддю монахів, пошанування реліквій і предметів, якими користувався Будда. По суті, єдиним періодичним культовим актом громади монахів можна вважати церемонію пошадха — день посту, що став днем покаяння монахів.

Учення Будди не містило ідеї Бога, і тому в ранньому буддизмі не було молитви. Замість молитви була медитація — вправа, яка сприяла посиленню уваги, концентрації думки, оволодіння волею і розумом. Заняття медитацією — шлях до просвітлення і спасіння. Лише добрими вчинками (без медитаці) людина не досягне нірвани.

За буддійським вченням Будда вказав на 4 місця для паломництва: місце народження Будди, місце, де він став просвітленим (Буддою), місце його першої проповіді; місце його смерті.

У буддизмі Махаяни існують і дуже шануються бодхісатви. Це святі сподвижники, які досягли мети спасіння. Стати Буддою, піти в небуття, в нірвану для них можна вже. Але вони цього не роблять, залишаючись з людьми і допомагаючи їм. Головна якість бодхисатви — праджня (премудрість, тобто здібність збагнути справжню реальність, і каруна (велике співчуття), яке виражається в умінні різних живих істот.

Спочатку бодхисатвою називали будь-якого віруючого, який намагався здійснити таку альтруїстичну місію. Пізніше ця назва стала використовуватись виключно для великих святих, які наділені над природною могутністю. Вони перевершували силу богів.

Зрештою, в текстах Варджаяни описуються обряди, виконання яких повинне забезпечити благословенну діяльність — це медитація перед мандалей, виголошення священних фраз, звуків (мантр) повинно допомогти в досягненні просвітлення. З’являються потім церемонії і таємні обряди.

Разом з бодхісатвами з’являється пантеон святих, яким можна помолитися, попросити в них допомоги. Будди, бодхисатви та інші святі мали кожен свій лик, історію, функцію, перетворилися на об’єкт поклоніння. Їх образи відтворювало і оспівувало мистецтво буддизму. Зокрема розвивалося паркове і архітектурне мистецтво.

Взагалі релігія буддизму тісно пов’язана з рослинним світом, оскільки все життя Будди зображається у взаємозв’язку з природою, особливо деревами (наприклад, народження, просвітлення, проповідування тощо). Тому буддизм плекає любов людини до природи, до всього навколишнього середовища. Відповідно буддійські монахи розводили довкола своїх монастирів цілі гаї.

Жили вони в довкіллі мирної природи, яка дуже потрібна для спокою людини. Саме завдяки буддійським монастирям і храмам виникло садово-паркове мистецтво, яке було перенесене до інших країн від Китаю до Європи. Ця особливість буддійського турботливого ставлення до природи як до виконання важливої морально-етичної настанови про «збереження всього живого» дуже позитивно впливає на вирішення всього комплексу екологічних проблем у країнах, де поширений буддизм.

Буддійська архітектура розвивалась під впливом розвитку буддійських ритуалів. Одним з головних об’єктів поклоніння є чакра — багато радіусне коло, символ вчення – дхарми, символ сонця, спасіння. Таким же важливим об’єктом поклоніння є ступа — це специфічний меморіальний пам’ятник, що є, як вже зазначалось, сховищем часток праху Будди Гаутами та інших реліквій.

За переказами Будда двом своїм першим учням дав правила збереження реліквій і передав їм свій локон і нігті. Потім він пояснив якою має бути ступа. Поступово в Індії побудували багато таких ступ (без будь-яких останків Будди), які стали центрами медитації і культу, а їхня архітектурна форма ставала дедалі складнішою, художньою. Громада монахів шанувала реліквії Будди (в особливій пошані був зуб Будди), вважала їх талісманами.

Також будуються храми, в яких багато зображень буддійських божеств, на розписах по стінах малюють епізоди з життя Будди, його великі статуї часто ставили і під відкритим небом. Пишні богослужіння супроводжуються звуками труб і барабанів. Ченці інколи вдягають фантастичні костюми і розігрують пантоміми. Багатолюдні процесії супроводжують священні реліквії, коли їх виносять з храму.

Поява іконографії Будди відноситься до часу формування буддизму Махаяни. Його зображували умовно — символом або атрибутом, яким є священне колесо закону, тюрбан, трон, сліди босих ніг, релікварій та ін. Образотворчий канон Будди передає три статурні композиції, при чому всі пов’язані з тими поворотними пунктами в житті Будди, які відображають просвітлення, проповідницьку діяльність і парінірвану. Їм відповідає образ Будди, який сидить у позі йога; Будди, який крокує вперед, несе до народу істину, і Будди на смертному ложі.

Хінаяна, махаяна. Релігійні течії, школи та секти та буддизму

Як вже зазначалось, спочатку буддійські громади складали жебраючі ченці. Чернечий буддизм носив назву хінаяна (мала колісниця). Але не всі послідовники Будди погоджувались носити чернечий одяг, і так виник інший напрям в буддизмі — махаяна (велика колісниця).

Хінаяну також називають південним буддизмом, оскільки він почав поширюватися в країнах південної і південно-східної Азії, махаяну вважають північним буддизмом.

Хінаяністи використовують священні тексти мовою палі, а махаяністи на санскриті.

Релігійним ідеалом Хінаяни є архат (гідний, святий), послідовник чернечих заповітів, який за одне життя досягає нірвани. Мета ж мирян — турбота про сангу (чернечу громаду) і поліпшення своєї карми.

У хінаяні (початковій) Будда не вважався божеством, не був надприродною істотою, а лише людиною, яка завдяки власним зусиллям просвітлилася і таким чином знайшла шлях до звільнення, а також вчителем і наставником, який дав Дхарму (закон просвітлення). Від здобув нірвану, і у світі більше не присутній. Тому всі молитви та інші форми культу мають сенс лише як меморіальні акти, мета яких — віддати шану пам’яті вчителя, а спогад про нього — приклад для наслідування.

Ідеалом махаяни є бодхисатва (пробудежена істота), про яку вже йшлося вище. Культ бодхисатв настільки важливий для Махаяни, що іноді її називають Бодхисатваяною — колісницею бодхисатв.

Будда також розуміється в Махаяні по-іншому. Будда, у суворому розумінні цього слова, — споконвічно пробуджена природа свідомості, істинна реальність, якою вона є в дійсності, що набуває у пізніших текстах риси безякісного Абсолюта, подібного до брахмана. Ця справжня сутність Будди називається в Махаяні Тілом Дхарми.

Але через велике співчуття цей вічний Будда виявляє себе ще у двох формах, або тілах: на рівні світу — як тіло насолоди, в якому Будда спілкується з бодхисатвами, повчає їх, і водночас насолоджується блаженством нірвани; на рівні світу бажань — як «перетворене» тіло. Будда постає як людина — наставник і вчитель істини. Саме перетвореним тілом і був згідно з махаяною, історичний Будда Шак’ямуні.

Махаяна також вчить, що кожна жива істота наділена природою Будди і є Буддою потенційно. Йдучи шляхом бодхисатви, людина може зреалізувати цю природу, досягти досконалого і повного просвітлення і пробудження – стати буддою.

Не відміну від хінаяни, махаяна наділяє своєю увагою не лише монахів, а й усіх віруючих, намагаючись максимально залучити до релігійної практики якомога більше людей. При цьому махаяна твердить, що досягнути стану будди можуть не лише монахи, але й благочестиві та мудрі миряни.

У другій половині І ст. н. е. в рамках буддизму махаяни формується новий напрям, який називається Варджаяна (Алмазна або Громова колісниця), і відомий на Заході як тантричний буддизм (від назви священних текстів цього вчення — тантр, дослівно «нитка, на яку щось нанизується).

Варджаяна — ізотеричне (таємне) вчення, яке забезпечує досягнення стану будди упродовж одного життя. Для Ваджраяни характерні:

• використання найзвичайно розроблених форм йоги;
• візуалізація образів божеств, які символізують вищі стани свідомості;
• повторення специфічних молитв – мантр;
• психотехнічні способи і методи споглядання;
• активне використання сексуальної символіки: зображень шлюбного поєднання богів, що уособлюють поєднання праджні (мудрості) і упаті (умілих, вправних засобів, використовуваних бодхисатвами), з яких народжується пробудження і просвітлення (бодхи).

До китайських напрямів буддизму належать вчення «чань» і «чистої землі». Перший з них, відомий лише під японською назвою «дзен», був школою, зорієнтованою на заняття психотехнічною практикою. Послідовники цієї школи вважали, що істинний смисл буддизму осягається лише завдяки поглибленому спогляданню («дивись у свою природу і станеш буддою»), а не внаслідок вивчення доктринальних і філософських текстів.

Школа «чистої землі» (япон. «дзедо») вважалася формою релігійної практики поклоніння будді Амітахбі. Сподіваючись на його допомогу, послідовники школи молитвенно повторювали його ім’я.

Ламаїзм — ще одна поширена форма буддизму. Виникає у пізньому середньовіччі в Тибеті. У цій своїй найбільш пізньому і специфічному різновиді, на думку вчених, буддизм досягає найбільшого і найзавершенішого вигляду.

Вчення про нірвану у ламаїзмі відсувається на другий план. Детально розроблена космологічна система. Вершина її — Будда Будд-Адибудда, володар усіх світів, творець усього, його головний атрибут велика пустота, яка є духовною суттю, духовним тілом Будди і пронизує собою все. Усе живе, кожна людина несе в собі частку Будди і тому володіє потенцією для досягнення спасіння.

Досягнути спасіння можуть лише небагато людей. Для більшості головне поліпшити свою карму і переродитися або відродитися в Західному раю будди Амітаби або на одному з багаточисельних небес, в одному ряді зі святими, чия карма дозволяє довго жити в їх світах і залишатися молодими і здоровими.

А хто хоче позбавитись перероджень, вийти за межі сансари, вступає на шлях аскези, медитації, самовдосконалення і так далі, тобто на шлях, який іде до нірвани. Його проходили лами у монастирях. Підготовка включала освіту, обряд ординації, присвоєння чергових звань, вступ на шлях спасіння.

Образ життя лам був доволі суворий, вони повинні дотримуватись буддійських принципів існування. Ієрархія увінчувалась нечисленною групою настоятелів великих монастирів і прибічників Далай-лами і Панчен-лами. Останній є загальновизнаним авторитетом всіх прихильників ламаїзму і багатьох буддистів, він зосередив вищу духовну і політичну владу.

11.06.2011

Page 84

Тема 2. Філософія Стародавнього світу

Тести для самоконтролю

 

1. Основними джерелами філософії стародавньої Індії є:

а) Веди;

б) Брахмани;

в) Упанішади;

г) Карма.

 

2.Філософія Стародавньої Індії предметом свого розгляду ставить:

а) брахманізм;

б) буддизм;

в) даосизм.

 

3. Ідея відплати за земне життя в потойбічному світі – це:

а) карма;

б) сансара.

 

4. Нагорода за праведне життя в брахманізмі веде до:

а) піднесення душі до Бога Брахми;

б) злиття з ним і отримання вічного життя;

в) перевтілення в собі подібні сутності.

 

5. Чотири благородні істини є:

а) життя людини веде до страждань;

б) причиною страждань є прагнення насолоди;

в) любов до людини;

г) порвати із стражданнями можна звільнившись від спраги життя;

д) вести правильне життя: правильна віра, мова, воля, рішучість і т. д.

 

6. Головним ідеалом буддизму є:

а) любов до всього живого;

б) утримання від заподіяння зла;

в) любов до Бога Брахми.

 

7. Основними джерелами філософії Стародавнього Китаю є:

а) Книги «пісень», «перемін», «історії», «порядку»;

б) Книга «Дао».

 

8. Інь-це:

а) жіноче начало, символ землі, пасивна роль очікування;

б) символ неба, світле, активне, чоловіче начало.

 

9. Конфуцію належить праця:

а) «Даодейдзинь»; б)«Лунь–юй».

 

10. У Конфуція все існуюче визначається:

а) небом;

б) Богом.

 

11. В конфуціанстві відносини мі людьми визначає:

а) принцип «жень»;

б) принцип благородства.

 

12. Ідеал «благородної людини» у Конфуція визначається:

а) прагненням до самовдосконалення;

б) вмінням зберігати внутрішній спокій, витримку, самоволодіння;

в) вмінням входити в положення в інших людей.

 

13. Головна мета виховання у Конфуція –це:

а) підготувати людину до виконання службових обов’язків;

б) підготувати людину до потойбічного життя.

 

14. Засновником даосизму є:

а) Лао-цзи;

б) Сюнь – цзи.

 

15. Дао–це:

а) основа всіх речей;

б) всезагальний шлях всіх речей.

 

16. Де – це:

а) уречевлене конкретне виявлення дао;

б) найдрібніша тілесна частинка, яка виникає в результаті опредмечення дао.

 

17. Досягається дао завдяки:

а) досягненню довголіття;

б) здобуття безсмертя;

в) досягнення стану просвітлення;

г) йти за правилами життя людей.

 

18. Представниками Мілетської школи були:

а) Фалес, Анаксімен, Анаксімандр;

б) Піфагор, Емпідокл.

 

19. Основною проблемою філософських роздумів представників Мілетської школи були:

а) проблема субстанції;

б) проблема людини.

 

20. Погляди представників Мілетської школи носять:

а) наївно – матеріалістичний характер;

б) ідеалістичний характер.

 

21. Піфагор вважав, що в основі світу лежить:

а) число, пропорції, гармонія;

б) все складається з апейрону.

 

22. «Все тече, все міняється» — ці слова належать:

а) Демокріту;

б) Емпідоклу.

 

23. Елеатська школа ( Ксенофонт, Пармені, Зенон) піднімає проблему:

а) буття і небуття, мислення і буття;

б) єдністю світу є Бог;

в) матеріальності світу.

 

24. Представники атомістичної школи Демокріт і Левкіп піднімали проблеми:

а) діалектики як мистецтва суперечок;

б) першооснову світу складають атоми і пустота;

в) першооснову світу складають нейрони.

 

25. Софісти приділяли уваги проблемі:

а) пізнавальних здібностей людини;

б) вихованню людини;

в) пізнання людської душі.

 

26. Сократ вбачав основну проблему філософії:

а) пізнання людини;

б) виховання людини.

 

27. На думку Сократа, філософом є той, хто:

а) любить мудрість;

б) хто багато знає.

 

28. Кому належать слова: «знаючий не поступить дурно», «зло є результат того, що людина не знає»:

а) Геракліту;

б) Демокріту;

в) Сократу.

 

29. На думку Платона:

а) речі матеріальні тіні ідей;

б) ідеї — це образи речей.

 

30. Об’єктивний ідеалізм Платона визначається тим, що:

а) в основі світу є ідея;

б) світ створений Богом.

 

31. Ступінь свободи визначається матеріальними умовами вважав:

а) Платон;

б) Сократ.

 

32. Структура людської душі включає:

а) розумне;

б) афективне;

в) чуттєве;

г) вольове.

 

33. Арістотель визнавав:

а) самостійне існування ідей;

б) реальне існування речей.

 

34. На думку Аристотеля, матерія – це:

а) можливість виникнення і розвитку речі;

б) категорія, якою позначається матеріальний світ.

 

35. Арістотель виступає як:

а) матеріаліст;

б) ідеаліст.

 

36 На думку Аристотеля, форма є:

а) причиною і дієвою силою всього;

б) зовнішні зв’язки між предметами.

 

37. У Аристотеля до теоретичної філософії належать:

а) метафізика;

б) етика, політика, риторика.

 

38. Скептицизм як філософська школа:

а) піддає сумніву можливість пізнання людини;

б) піддає сумніву можливість пізнання дійсності.

 

39. Епікур вважав, що щастя в насолоді, як:

а) свобода від страждань тіла;

б) свобода від страждань душі.

 

40. Основними принципами стоїцизму були:

а) жити потрібно відповідно до природи;

б) щастя в свободі від пристрастей;

в) в житті все визначається долею;

г) щастя в осмисленості життя.

Отрезвление от сансары — Публикации мандалы

ВАШИ СЛОВА

июль-сентябрь 2014 г.

Дост. Тубтен Дамчо (в центре) с Венсом. Минджия и Тубтен Чодрон после церемонии ее рукоположения, октябрь 2013 г. Фото http://www.sravastiabbey.org/

Дост. Тубтен Дамчо

Наконец-то настал великий день. После нескольких лет глубоких размышлений о монашеской жизни, посещения ретритов для медитации, посещения монастырей и разговоров с монахами, вы решаете совершить рывок: вы переедете на длительный срок в монастырь, чтобы подготовиться к рукоположению.Вы уходите с работы, расстаетесь со своим партнером, продаете или отдаете все свое имущество и прощаетесь со своими близкими.

Ваша семья опустошена, но они стараются оставаться любящими и стойкими. В конце концов, вы уже взрослый человек, а они просто хотят, чтобы вы были счастливы, потому что они вас любят. Втайне они питают надежду, что вы сдадитесь и вернетесь домой в течение нескольких месяцев. Они остаются на связи с вашим бывшим партнером и тихо утешают его за вашей спиной.

Ваши друзья, не исповедующие Дхарму, выражают смешанные чувства.« Действительно ? Ты будешь , а какой ? » Некоторые из них пытаются поддержать. «Это так здорово, что ты следуешь своему сердцу. Хотел бы я быть таким, как ты! »

Ваши друзья по Дхарме радуются и выражают свое восхищение. «Ух ты! Наконец-то вы это делаете! У тебя такая хорошая карма! Мы так рады за тебя! »

Вы чувствуете оптимизм, надежду и уверенность в том, что делаете шаг в правильном направлении, чтобы жить в соответствии со своими ценностями и продвигаться по духовному пути на благо всех живых существ.

Затем вы приедете в монастырь. Есть гайдлайны, есть расписание, есть сообщество незнакомцев. Вы изо всех сил стараетесь вписаться в устоявшийся ритм жизни, приспосабливаться ко всему, что возникает. Дни обычно мирные и счастливые. Каждый день начинает выглядеть одинаково, и вы начинаете терять счет времени. Однако иногда вы мельком видите, как работает ваш ум, и это совсем не свято — он наполнен эгоизмом и восемью мирскими заботами.Ваш ум зациклен на еде: «Почему сегодня нет десерта? Только не салат! » Вы беспокоитесь о материальных ценностях: «Мне нужна новая пара обуви. Здесь мне ничего не подходит! » Вы хотите всеобщего одобрения: «Почему им не нравятся мои идеи? Эти люди ничего не знают! » Вы стремитесь выглядеть как «хороший практикующий» — «Я должен сидеть спокойно в медитации часами! Я не нарушу ни одной заповеди! » Видя мирское состояние своего ума, вы ругаете себя за неудачу.

Вы становитесь критичным и осуждающим себя и других.Ваш разум пробегает по недостаткам каждого члена сообщества, одну за другой. Почему люди здесь не относятся к вам так, как относились к вам за пределами монастыря? Вы были звездной ученицей, успешным коллегой, интересным другом, хорошей дочерью. … Почему люди здесь не аплодируют вашим добродетельным усилиям? Почему они дают вам обратную связь о вашем поведении? Почему они не ведут себя так, как вы от них ожидаете? Почему они не соглашаются ни на одну из ваших поездок? Что не так с у них ?

Это поворотный момент: либо вы соглашаетесь с тем, что ваши привычные склонности и истории, которые вы создаете и воспроизводите, являются истинными причинами ваших страданий, либо вы обвиняете внешний мир вокруг вас.Последнее проще. Это расписание. Он предлагает услуги. Это нехватка времени на учебу. Это сообщество. Это настоятельница. Я меня угнетают здесь; никто не ценит и не слушает меня ; Я Я такой одинокий ; почему I не может иметь просто места для того, чтобы делать то, что I нужно, всякий раз, когда I хотят? Это говорит ваш эгоцентричный ум, и если вы не можете его распознать, вы скоро окажетесь в глубокой яме, готовый собрать чемоданы и сбежать с холма.

Но вы слишком горды, чтобы уйти. Вы не , а не , а откажетесь от в первые несколько месяцев. Вы слишком много отказались от этого. Возможно, вы думаете, что вам следует сделать то, для чего вы пришли сюда в первую очередь: практиковать Дхарму. Итак, вы решили перестать обвинять мир вокруг себя (пока), и вы сидите и смотрите внутрь себя. Вы сидите и сидите. И вы ужасаетесь тому, что видите. Кто знал, что у тебя столько гнева? Так много гордости? Столько ревности? Столько привязанности? Столько невежества? Что вы делали всю свою жизнь, живя на автомате? Глядя на ум, вы словно смотрите в бездонную яму змей.

В какой-то момент голос вашего учителя прорывается сквозь густой туман эгоизма и самовосприятия: «Не верьте всему, что вы думаете! Все страдания происходят из-за эгоцентризма и цепляющегося за себя невежества. Тренируйтесь видеть свой потенциал Будды и ценить доброту других ». Поначалу это звучит как греческий, но ваш учитель повторяет одно и то же снова, снова и снова. И поскольку вы доверяете своему учителю, и поскольку у вас есть небольшая вера в учение Будды, вы решаете приложить немного больше усилий для применения учений в своей жизни.

Чтобы противодействовать гневу, вы медитируете на любящую доброту. Чтобы противодействовать гордости, вы делаете простирания. Чтобы противодействовать ревности, вы радуетесь хорошим качествам других. Чтобы противодействовать привязанности, вы медитируете на смерть и непостоянство. Чтобы противодействовать невежеству, вы медитируете на причинно-следственные связи и на то небольшое понимание взаимозависимого возникновения, которое у вас есть. Чтобы противодействовать распространению беспорядочных мыслей, вы медитируете на дыхании. Это кажется надуманным, неестественным, а временами совершенно невозможным.Вы задаете себе хорошую мотивацию утром и забываете о ней до конца дня. Вы вспыхиваете из-за рутинной работы. Вы съедаете три шоколадных печенья в обеденное время. Вы снова, и снова, и снова не оправдываете собственных ожиданий и стремлений.

Изображение: Dreamstime.com

Но постепенно ваше мнение начинает меняться. Вы понимаете, что вы не единственный человек во всей вселенной. Вы видите, что живете в сообществе с духовными друзьями, которые изо всех сил стараются двигаться в том же направлении, очищать ум и генерировать альтруистические намерения.Вы начинаете видеть хорошие качества других. Вы учитесь принимать свои ограничения. Вы начинаете видеть в уме то, с чем работаете, и начинаете распутывать убеждения и шаблоны, которые вы цеплялись за всю свою жизнь, даже если они причиняют вам страдания. День за днем ​​ваша убежденность в том, что Дхарма — это путь к освобождению, растет.

Вы начинаете понимать, что заповеди не только помогают вам очистить вашу жизнь, но и являются источником прибежища. Сначала вы думаете, что это «внешние правила», но постепенно вы видите, что они исходят из вас самих — желание жить в соответствии с этическими заповедями защищает разум от полного выхода из-под контроля.Постоянные воспоминания о том, что соблюдение заповедей мешало вам следовать своим недугам и создавать тонну разрушительной кармы, приносит большое облегчение вашему уму.

Вы начинаете ощущать, как соблюдение заповедей безбрачия и отказ от украшения тела действительно очищает ваши отношения с противоположным полом и позволяет вам слушать других без каких-либо намерений. Принимая заповедь не обращаться с деньгами, люди понимают, что вы взаимодействуете с ними не ради финансовой выгоды, что полностью отличается от того, как функционируют мирские отношения.

Слушая, думая и медитируя на Дхарму, вы постепенно учитесь принимать реальность. Это тело подвержено старению, болезням и смерти. Смерть неизбежна, время смерти неизвестно. Вы не представляете, когда созреет ваша прошлая разрушительная карма. Нет удовольствия, которое длится в циклическом существовании. Столкнувшись с правдой, вы чувствуете, что находитесь в реабилитационном центре, избавляясь от галлюциногенов, к которым пристрастились с незапамятных времен.

Путь к трезвости сначала кажется болезненным, но вы знаете, что он того стоит.Если вы знаете, что принимаете наркотики и причиняете вред себе и всем окружающим, самое важное — это очиститься. Это лучший способ принести пользу себе и другим. В конце концов, зная на собственном опыте, как стать чистым и оставаться чистым, вы сможете помочь окружающим, у которых также есть галлюцинации наркоманов, сделать то же самое.

Это цель, а путь долог. Вы каждый день забываете то немногое, что знаете об истине. Ваш разум продолжает цепляться за иллюзии, отчаянно надеясь на одно мимолетное мгновение удовольствия за другим.Вы сдерживаете свой разум, когда можете, и применяете противоядия снова, и снова, и снова. Никакого экстаза, только стирка. Но как приятно иметь чистую одежду.

Наставление Будды1:

«Точно так же, как плотник или помощник плотника видит на своей рукоятке тесла следы, оставленные его пальцами и большим пальцем, но не знает при этом:» Так много рукоятки тесла было мной стерто сегодня, так много вчера, так много в другое время », но просто имеет знание, что оно стирается из-за его истощения, точно так же, монахи, монахи, живущие, посвятившие себя практике развития ума, не обладают этим знанием», Так много всего было стерто сегодня, так много вчера, так много в другое время.Но он знает, что они изнашиваются своим износом.

«Подобно тому, как морское судно, выброшенное на мель на шесть месяцев зимой из-за прилива, снаряжение испорчено ветром и солнцем, а затем, деформированное ливнем в сезон дождей, легко ослабевает и гниет: точно так же, монахи, для монахов, живущих, посвятивших себя практике развития ума, оковы ( самйоджанаани ) легко ослабевают и разлагаются ».

Дост. Тубтен Дамчо живет и работает в аббатстве Сравасти, тибетском буддийском монастыре, не входящем в программу FPMT в США, где монахи, монахини и мирские студенты могут обучаться практике Дхармы.Основательница и настоятельница дост. Тубтен Чодрон — давний ученик ламы Еше и ламы Сопы Ринпоче.

1. SN: 22.101. http://www.accesstoinsight.org/lib/authors/ireland/wheel107.html

Молитва долгой жизни за Е. Беру Кхьенце Ринпоче

Учения

Тексты и молитвы Кагью

• Долгая жизнь для H.E. Беру Кхьенце Ринпоче — написано Его Святейшеством 16-м Гьялвой Кармапой в его резиденции, на райской чистой земле Цурпху.

---

МАНГАЛАМ ВИДЖАЯ
Пусть превыше всего Благо!

OM DO NE YONG DRUB TAK PA DAM PAY YING
Om Изначально совершенное, абсолютное / абсолютное пространство, чистое и вечное,

YO DANG GOK PEI NAM PA MI NGA YANG
Это вне всякого движения и прекращения.

SAM YE GYU THRUL CHEN POI ROL GAR LE
Тем не менее, это проявление огромного немыслимого магического проявления

DUL MUN NYER LEN PANG PA JI TAY KHAR
В небе, свободном от пылинок затемнения и

ZUNG ZIN THRIN DRAL KHYEN PAY CHA ZOK SHING
Облака двойственности субъекта и объекта благодаря вашему всеведению полностью завершились

MIK MI TSE DANG NU PAY RANG TOB KYI
С беспредметным, беспрепятственным состраданием и врожденной силой силы,

SI LE GYAL WAY DE PON KU NGAI DAK
Ты, Владыка пяти кай, который ведет нас за пределы Самсары,

МИ ШИГ ДОР ДЖЕЙ КУ РУ ЖАБ ТЕН СОЛ
Пусть ваши ноги непоколебимы ваджрным телом.

DON NYI ZHI WAY YING SU MI GOK PA
Без растворения двух целей в пространстве спокойствия / состоянии нирваны,

RANG ZHIN LO LE DAY PAY YE SHE KYI
Львиным рыком неиссякаемой Махаяны

MI ZE THEK CHEN DONG NGAI NGA RO YE
Врожденная мудрость за пределами разума,

LOK TOK WA KYE CHOM ZHING ZHAB TEN SOL
Лисицы неправильных взглядов побеждены, пусть ваши ноги останутся твердыми.

ZHAB ZUNG DRO LA KHA LO GYUR WAY TSE
Теперь, возродившись в мире в качестве наставника людей,

LAB ZHI NGE JUNG DEN ZHI SING LA DROL
Освобождение от сансары через основы обучения, отречения, четырех благородных истин и

KHYE CHO CHE THRIM SUNG TSAM NE TEN ZHIN
Соблюдая особые обеты дисциплины, как древние старейшины

DRI ME TSUL THRIM PUNG POR ZHAB TEN SOL
Ты, место сбора безупречной дисциплины, пусть твои ноги остаются твердыми

SI ZHI LE DAY JANG CHUB SEM NYI DANG
Помимо сансары и нирваны, Ты, великий Господь, полностью обученный

PHAK LAM YEN LAK GYE KYI DAK NYI CHE
В двух аспектах бодхичитты, восьмиступенчатом благородном пути и

PAR CHIN DU NGO LA SOK LAB CHEN GYI
Великий обладатель шести парамит, четырех привлекательных качеств и т. Д.,

DROL WAY TEN DROI CHI PAL ZHAB TEN SOL
Объект почитания, приносящий пользу учению и существам в целом и духовно, пусть ваши ноги останутся твердыми,

GYU SUM YER ME NE LUK RANGZHIN NYI
Сущность врожденной природы, неразделимость трех линий передачи,

MA KYE RANG JUNG DRO DUL THRUL PAY GAR
Через неделимость двух необорудованных кай,

MA DRUB KU NYI ZUNG DU JUK PA YI
Нерожденные самосуществующие эманации возникают непрерывно.

ON NYI LHUN DRUB CHEN POR ZHAB TEN SOL
Вы, великое спонтанное достижение двух целей, пусть ваши ноги останутся твердыми.

CHO NYI GUR NE TAK PA DAM PAY KHAR
В неизменной абсолютной природе / дхармате, чистом, вечном пространстве / небе

CHO CHEN TEN JUNG MI LUI JIN LAB KYI
По безошибочному благословению относительной истины взаимозависимости,

JI TAY MON PAY GE TSEN BAR GYUR NE
Через пламя / осуществление этих добродетельных устремлений

GE LEK GYA TSOI PAL GYI TSO WAR SHOK
Желаю Тебе, славный океан добродетельного совершенства, долго жить.

По просьбе преданного ученика Тракпа Намьяла эта молитва устремления о долгой жизни Кхьенце Тулку по имени Карма Друбгью Тенпа Ярпел Гьюрме Гоча Тринле Кунхьяб Пел Зангпо была составлена ​​шестнадцатым Кармапой в его резиденции, в райской чистой земле Цурпху.

верх

10 самых впечатляющих моментов в фильме

Барака , вероятно, в настоящее время получает большую часть прессы из-за выпуска Samsara , продолжения и расширения тем первого фильма, выпущенного в 1992 году.Хотя он не сразу понравится всем, учитывая, что это не повествовательный документальный фильм, это определенно то, что нужно посмотреть, если у вас будет шанс.

СВЯЗАННЫЙ: 10 лучших (недокументальных) фильмов о буддизме

В двух фильмах исследуются абсолютно красивые места и делается все возможное, чтобы раскрыть сложные темы в полной мере, без использования языка. Второй исследует идеи буддийского мира смерти и возрождения, известного как Сансара. Слово Барака переводится как «благословение» на суахили. Давайте посмотрим на некоторые из самых визуально потрясающих моментов в фильме.

10 Храм Рёан

Храм Рёан, также известный как Рёан-дзи, — это дзен-буддийский храм, расположенный в Киото, Япония, принадлежащий школе Мёсин-Ки секты дзэн Риндзай.Он считается одним из лучших до сих пор сохранившихся примеров Kare-Sansui, японского слова, которое переводится как «сухой пейзаж», и это то, о чем обычно думают, когда слышат фразу «сад дзен».

Обычно это большое поле маленьких камней, отполированных рекой, которое окружает более крупные установки из больших валунов.Хотя сам по себе сад ничего не значит, научные исследования утверждают, что у сада есть симметрия, и он, скорее всего, был сделан для стимуляции бессознательного, что, по сути, является тем, что люди дзен утверждали, что он делает это в течение некоторого времени.

Монастырь 9 Дип Це Чок Линг

Билл Витлокс

Монастырь Дип Це Чок Линг — это здание, построенное для размещения тибетских буддийских монахов в Дхарамсале, Индия, после того, как правительство Китая изгнало большинство практикующих тибетцев из их домов и монастырей в Тибете.

Изначально это место находилось недалеко от Лхасы в Тибете, но из-за напряженности, обрушившейся на тибетцев после того, как китайское правительство решило, что Тибет является частью Китая, а не независимой страной, им пришлось переехать.Первоначальный монастырь был построен Юнцзином Еше, который был одним из наставников Далай-ламы VIII.

8 Озеро Натрон

Озеро Натрон — захватывающее дух озеро на востоке Африки.Это содовое озеро, что придает ему красивый, потусторонний цвет. Озеро питает близлежащая река, и хотя обычно слишком жарко, чтобы животные находили удовольствие при температуре 140 градусов по Фаренгейту, вокруг озера все еще есть кемпинги, которые часто посещают из-за того, что альпинизм является популярным развлечением в этом районе.

СВЯЗАННЫЙ: 10 самых недооцененных документальных фильмов за последние 20 лет

В настоящее время перед озером стоят вопросы, связанные с вырубкой леса в этом районе, идеями начать строительство содового завода для извлечения минералов из воды и повышенного заиления. Будем надеяться, что красивого вида на озеро хватит, чтобы люди не зашли и не разрушили его, но посмотрим.

7 Храм Гроба Господня

Церковь гроба Господня (находится в Иерусалиме) невероятно важна для тех, кто исповедует христианскую веру.Говорят, что в нем находятся святые места, где был похоронен и распят Иисус Христос из Назарета. Хотя он был официально основан как важный объект в 300-х годах, он по-прежнему остается популярным местом для посещения христианскими паломниками и защищен статусом Status Quo , что означает, что никто не может причинить ему вред, несмотря на отношения между фракциями авраамических религий, в основном быть таким, потому что в исламе нет претензий на этот сайт.

В то время как здание может быть не столь очевидно полным естественной красоты, это все еще довольно неописуемо красивое место, и фильм Baraka действительно отлично показывает это.

6 Край вулкана

Вулканы образуются, когда под них погружаются более легкие тектонические плиты. Поскольку одна из этих плит переместилась под другую в расплавленную горячую мантию Земли, со временем начинает накапливаться магма. После того, как прошло достаточно времени и магма собралась, это часть естественного цикла вулкана: если плиты раздвинутся, вулкан извергнет магму из камеры, в которой он находился раньше.

Одна из интересных вещей о вулканах, которая не сразу приходит в голову при наблюдении за первозданной сценой, заключается в том, что 80% поверхности Земли имеет вулканическое происхождение.Кроме того, атмосфера нашей планеты состоит из вулканических выбросов, накопленных с течением времени.

5 Туол Сленг

Туол Сленг — отвратительное свидетельство глубины человеческой порочности, о которой говорится в документальном фильме.Ранее это была средняя школа, находившаяся в ведении режима красных кхмеров, действовавшего с 1975 по 1979 год и совершавшего массовый геноцид камбоджийских граждан.

Скорее всего, 20 000 человек содержались в Туол Сленге, что переводится как «Холм ядовитых деревьев» или «Стрихнинский холм».«Пол Пот и остальные представители режима красных кхмеров убили примерно 1,5–2 миллиона человек, в основном представителей этнических меньшинств в Камбодже и буддийских монахов, которые считались угрозой для его зрения.

4 Освенцим

Еще одним памятником абсолютному злу, на которое способно человечество, является Освенцим, который теперь служит музеем холокоста.Это также не одно место, а целый комплекс зданий в оккупированной Польше, некоторые из которых находятся на расстоянии нескольких миль друг от друга.

СВЯЗАННЫЙ: 10 самых тревожных документальных фильмов всех времен

Эти центры использовались для реализации того, что Третий Рейх называл «Окончательным решением», а именно убийства евреев, других этнических меньшинств, гомосексуалистов и почти всех, кого Рейх не считал членами своего идеального общества. общество.Из 1,3 миллиона человек, отправленных в Освенцим, 1,1 миллиона умерли.

3 Якудза

В фильме показаны татуировки человека, принадлежащего к Якудза, преступной организации в Японии, чем-то напоминающей мафию. В якудза стало традицией делать татуировки с 1700-х годов, поскольку полиция регулярно использовала их, чтобы пометить людей как преступников. Оттуда они изменили то, что уже получили в тюрьме.

Через некоторое время их разыскивать стало обычаем, так как использовавшийся болезненный стиль тыка руками означал преданность банде в дополнение к содержанию татуировки, представляющей то, что член Якудза хочет показать миру о себе.Однако татуировки якудза обычно делаются таким образом, что они не заметны, пока человек одет.

2 Луксорский храм

Луксорский храм был построен в 1400 г. до н.э. и выглядел немного странно с точки зрения древнеегипетских гробниц.В то время как большинство храмов в Египте построены для поклонения их богам или их обожествленным фараонам, Луксор, похоже, был построен для самой концепции царской власти и, возможно, был местом коронации для многих из самых важных фараонов в древнем Египте. общество.

СВЯЗАННЫЙ: 10 лучших документальных фильмов на HBO, рейтинг

Фактически, не будучи египтянином, Александр Великий восхищался египетским обществом и воображал себя частью этого мира, по крайней мере, в некоторой степени, утверждая, что он получил там свою коронацию. Это абсолютное чудо.

1 Храм Улувату

Храм Улувату — это храм балийской индуистской веры, который в основном процветает в Индонезии и поэтому построен в соответствии с очень особым архитектурным стандартом.В определенное время года здесь исполняется ритуальный танец на основе текста из важной индуистской истории под названием Рамаяна .

Это морской храм, расположенный на скале, и, как говорят, основатель священства, поклоняющегося Шиве в Индонезии, достиг там мокша (что, вероятно, является более знакомым буддийским просветлением).

ДАЛЕЕ: 10 самых поучительных документальных фильмов о буддизме

Следующий 10 самых могущественных врагов Фродо во «Властелине колец»

Об авторе Коди МакИнтош (Опубликована 81 статья)

Коди — автор из Огайо. Когда он не пишет, ему нравится комедия-импровизация, он сочиняет музыку с друзьями и потребляет все, что может. Прежде чем работать в Валнете, в основном на сайте Screen Rant, он получил писательский опыт в написании музыкальных обзоров и сценариев комиксов.

Ещё от Cody McIntosh

TSE добавляет бренд Leland, переезжает в Алабаму

TSE Brakes Inc. добавила бренд Leland в свой продуктовый портфель, а Джейсон Гердинг возглавил расширенный бизнес в качестве президента TSE.Гердинг ранее был президентом Leland Brake & Wheel Parts.

«Имея 14 лет работы в транспортной отрасли и твердо разбираясь в принципах бизнеса 80/20, Джейсон привносит сильные управленческие навыки в совместную работу», — говорит Педро Ферро, президент группы ходовой части Marmon Highway Technologies, в которую входят TSE и Leland. .

Грег Смит, сын основателя компании Теда Смита, покидает TSE, чтобы преследовать другие интересы. Под руководством семьи Смит компания превратилась из регионального поставщика в северной Калифорнии в предприятие, обслуживающее клиентов более чем в 30 странах.

TSE Brakes — OEM-поставщик приводов пневматического тормоза, предлагающий бренды Ultralife, Omnibrake и Alumiline. Бренд Leland расширяет линейку послепродажной продукции TSE, включая комплекты тормозного оборудования, S-образные кулачки и детали, связанные с кулачками, регуляторы зазора и пневматические тормозные клапаны, предоставляя клиентам доступ к более широкому набору ключевых компонентов из одних рук.

В рамках соответствующей акции TSE переместит свою штаб-квартиру из Фресно, Калифорния, в Каллман, Алабама, и расширит свои инженерные, научно-исследовательские и опытно-конструкторские возможности и возможности поддержки клиентов.Этот шаг позволяет TSE тесно сотрудничать с Центром исследований и разработок ходовой части MHT и испытательной лабораторией в Каллмане, гарантируя, что клиенты TSE извлекут выгоду из последних достижений в тормозной технологии.

Дистрибьюторские услуги также будут улучшены с добавлением распределительных центров Leland в Дюбуа, Пенсильвания и Фонтане, Калифорния, к распределительной сети TSE, которая включает в себя объекты в Сан-Луисе, Аризона, и Гринфилде, штат Индиана

«Мы очень рады этим изменениям», — говорит Гердинг.«Мы объединяем лучшее от TSE и Leland и дополняющих их продуктовых линеек, одновременно улучшая обслуживание и укрепляя нашу приверженность инновациям в продуктах, и все это направлено на удовлетворение потребностей наших клиентов».

Является ли Alamos Gold (TSE: AGI) рискованной инвестицией?

Внешний управляющий фондом, поддерживаемый Чарли Мангером из Berkshire Hathaway, Ли Лу, не скрывает этого, когда говорит: «Самый большой инвестиционный риск заключается не в волатильности цен, а в том, будете ли вы постоянно терять капитал.«Когда мы думаем о том, насколько рискованна компания, нам всегда нравится смотреть на то, как она использует заемные средства, поскольку чрезмерная долговая нагрузка может привести к разорению. Как и во многих других компаниях Alamos Gold Inc. (TSE: AGI) использует заемные средства. Но более важный вопрос: насколько велик риск возникновения этого долга?

Почему долг сопряжен с риском?

Долг помогает бизнесу до тех пор, пока у него не возникнут проблемы с погашением его новым капиталом или свободным денежным потоком. Неотъемлемой частью капитализма является процесс «созидательного разрушения», когда несостоятельные предприятия безжалостно ликвидируются их банкирами.Однако более частым (но все же дорогостоящим) случаем является то, что компания должна выпустить акции по заниженным ценам, постоянно размывая акционеров, просто чтобы укрепить свой баланс. Конечно, преимущество долга состоит в том, что он часто представляет собой дешевый капитал, особенно когда он заменяет разводнение в компании возможностью реинвестирования с высокой доходностью. Когда мы изучаем уровни долга, мы сначала рассматриваем как денежные средства, так и уровень долга вместе.

Ознакомьтесь с нашим последним анализом Alamos Gold

Что такое долг Alamos Gold?

Вы можете щелкнуть рисунок ниже, чтобы увидеть исторические цифры, но он показывает, что по состоянию на сентябрь 2020 года у Alamos Gold было 100 долларов США.0 млн долга, без увеличения, за год. Но с другой стороны, у него также есть наличные в размере 314,1 млн долларов США, что дает чистую денежную позицию в размере 214,1 млн долларов США.

Анализ истории долга и капитала

Насколько здоров баланс Alamos Gold?

Из последнего балансового отчета видно, что у Alamos Gold были обязательства на сумму 227,6 млн долларов США, подлежащие погашению в течение года, и обязательства на сумму 619,5 млн долларов США, подлежащие погашению за пределами этого срока. Для компенсации этих обязательств у него были денежные средства в размере 314,1 млн долларов США, а также дебиторская задолженность на сумму 41 доллар США.6 мес в течение 12 месяцев. Таким образом, ее обязательства на 491,4 млн долларов США больше, чем ее денежные средства и краткосрочная дебиторская задолженность вместе взятые.

История продолжается

Конечно, рыночная капитализация Alamos Gold составляет 3,09 миллиарда долларов США, так что эти обязательства, вероятно, управляемы. Но есть достаточные обязательства, и мы, безусловно, рекомендовали бы акционерам продолжать следить за балансом в будущем. Хотя у Alamos Gold есть обязательства, на которые стоит обратить внимание, у Alamos Gold больше денежных средств, чем долга, поэтому мы вполне уверены, что он может безопасно управлять своим долгом.

Еще лучше: Alamos Gold увеличила EBIT на 470% в прошлом году, что является впечатляющим улучшением. Это повышение упростит выплату долга в будущем. Нет сомнений в том, что больше всего о долге мы узнаем из баланса. Но именно будущие доходы, больше чем что-либо еще, будут определять способность Alamos Gold поддерживать здоровый баланс в будущем. Так что, если вы хотите узнать, что думают профессионалы, вам может быть интересен этот бесплатный отчет о прогнозах прибыли аналитиков.

Наконец, в то время как налоговый инспектор может обожать бухгалтерскую прибыль, кредиторы принимают только холодные наличные. У Alamos Gold могут быть чистые денежные средства на балансе, но все же интересно посмотреть, насколько хорошо бизнес конвертирует свою прибыль до вычета процентов и налогов (EBIT) в свободный денежный поток, потому что это повлияет как на его потребность, так и на его возможности. управлять долгом. За последние три года Alamos Gold сообщила о свободном денежном потоке в размере 2,9% от ее EBIT, что на самом деле довольно мало. Для нас конвертация наличных, которая вызывает небольшую паранойю, — это способность погасить долг.

Подводя итоги

Несмотря на то, что баланс Alamos Gold не является особенно сильным, из-за совокупных обязательств очевидно, что чистые денежные средства компании составляют 214,1 млн долларов США. И он нас впечатлил ростом EBIT на 470% по сравнению с прошлым годом. Так что у нас нет никаких проблем с использованием долга Alamos Gold. При анализе уровня долга, очевидно, следует начать с баланса. Но в конечном итоге каждая компания может содержать риски, которые существуют за пределами баланса. Показательный пример: мы обнаружили 2 предупреждающих знака для Alamos Gold , о которых вам следует знать.

Конечно, если вы относитесь к тому типу инвестора, который предпочитает покупать акции без бремени долга, не стесняйтесь открыть наш эксклюзивный список акций с чистым денежным ростом сегодня.

Эта статья Simply Wall St носит общий характер. Он не является рекомендацией покупать или продавать какие-либо акции и не принимает во внимание ваши цели или ваше финансовое положение. Мы стремимся предоставить вам долгосрочный сфокусированный анализ, основанный на фундаментальных данных. Обратите внимание, что наш анализ может не учитывать последние объявления компаний, чувствительных к ценам, или качественные материалы.Simply Wall St не имеет позиций ни в каких упомянутых акциях.

Хотите оставить отзыв об этой статье? Обеспокоены содержанием? Свяжитесь с нами напрямую . Вы также можете написать по электронной почте редакции (at) simplewallst.com.

Сравнение Saha World (Samsara) и Sukhavati

Мастер Цзун-цзы сказал,

Теперь давайте сравним этот мир «Саха» (означает «Выносливость») с Чистой Землей Сукхавати.

[1] Здесь, в Саха, родиться в теле из плоти и крови болезненно.
Там, в Чистой Земле, вы рождаетесь в результате трансформации в цветке лотоса и свободны от болей рождения.

[2] Здесь времена года сменяют друг друга, и с каждым днем ​​вы становитесь слабее и старше.
Там нет очень жарких или очень холодных сезонов, и вы свободны от болей старения.

[3] Здесь физическое тело трудно закалить, и оно часто болеет.
Там ваше преобразованное тело ароматно, чисто и чисто и свободно от болей болезни.

[4] Здесь редко встречаются дожившие до глубокой старости, а непостоянство быстро.
Там жизнь вечна и продолжительность жизни безмерна; вы свободны от боли и горя смерти.

[5] Здесь вы будете разлучены с теми, кого любите.
Вот и вы избавились от боли разлуки с любимыми.

[6] Здесь враги ненавидят вас, и вы должны быть с теми, кто обижается на вас.
Там собраны высшие добродетели, и вы свободны от боли быть с теми, кто вас ненавидит.

[7] Здесь вы можете быть истощены, страдать от голода и холода, и иметь неудовлетворенную тягу.
Там вам предоставят еду, одежду и ценные вещи в готовом виде.

[8] Здесь у вас может быть уродливое и оскверненное тело с множеством дефектов.
Вот ваше лицо величаво, и ваше тело сияет светом.

[9] Здесь вы вращаетесь в цикле рождения и смерти.
Вот вы переживаете отсутствие рождения.

[10] Здесь есть обнажения и впадины, заросли ежевики и колючки, а ландшафт наполнен грязью и злом.
Вот земля из золота; драгоценные деревья достигают неба; башни из драгоценных камней возвышаются над вами, и цветы всех цветов раскидываются у ваших ног.

[11] Здесь Будда Шакьямуни уже перешел [в паринирвану], а Будда Майтрейя еще не пришел.
Там, Амитабха Будда проповедует Дхарму в этот момент.

[12] Здесь вы напрасно взираете на славу Гуаньинь (Авалокитешвары) и Дашижи (Махастхамапрапта) Бодхисаттвы.
Итак, вы в близких отношениях с этими двумя бодхисаттвами, и они ваши особенные друзья.

[13] Здесь мириады демонов и еретиков пытаются сбить с толку правильное совершенствование.
Там учение Будды объединяет все, и в нем нет никаких следов демонов или еретиков.

[14] Здесь вожделение вводит практикующих в заблуждение.
Вот ваше тело чисто и чисто, и нет сексуального желания.

[15] Здесь злые звери и монстры хлопают крыльями злым звуком.
Здесь водоплавающие птицы и лесные деревья сообщают чудесную Дхарму.

Сравнивая два мира, пейзаж настолько разный, насколько это возможно. «Чистая земля» превосходит бесчисленное множество вещей: нельзя было найти достаточно времени, чтобы упомянуть их все. Поэтому все писания, в которых полностью раскрывается смысл Великой колесницы (Махаяны), указывают путь к Чистой Земле.Достойные мудрецы прошлого и настоящего дают обет, что они сами и другие родятся в Чистой Земле. Тот, кто хочет спасти людей, должен сначала сам произнести имя Будды. К сожалению, люди не думают о долгосрочной перспективе: они беспокоятся только о том, что под рукой. Когда человеческое тело потеряно, его трудно восстановить даже за десять тысяч эонов. Таким образом, крайне важно, чтобы все живые существа читали «Амитабха Будда» (Амитуофо) как можно больше раз в день и передавали заслуги тем, кто разделяет близость к Чистой Земле и дает обет родиться там.

Из http://www.buddhistdoor.com/OldWeb/bdoor/archive/nutshell/teach94.htm

Статья по теме:
Различия между Небесами и Чистыми Землями
https://purelanders.com/2011/12/15/the-differences-between-heavens-pure-lands/
(Пожалуйста, прочтите это, если вы ошибочно приняли Чистую Землю за обычное небо)

Связанные

Самсара означает — Vaniquotes

Самсара означает повторение различных тел.Это называется самсара.

Шрила Прабхупада: Поскольку люди не знают о следующей жизни, их не интересует духовное образование. Вот в чем трудность. Им это совершенно не интересно. Почему люди не ходят сюда? Они думают, что «Эти люди скажут, что есть жизнь после смерти, и если вы не сделаете ничего хорошего, вам придется страдать. Вся эта чушь, которую мы должны слышать, утопична». Им это не интересно. Они такие скучные. Факты … Кришна дает пример. Дехино ‘смин йатха дехе каумарам… (BG 2.13). Когда вы меняете свое тело … Мы изменились, каждый из нас, мы изменили тело. Я был младенцем. Я был ребенком. Я был мальчиком. Я был молодым человеком. Теперь у меня другое тело. Куда делись те тела? У них нет мозгов, чтобы думать. У меня были все эти тела — это факт. И их сейчас нет, это факт. И все же я говорю: «После смерти нет другого тела». Какова причина? В чем логика? Насколько простую логику дает … Необычный человек, Кришна, Верховная Личность Бога, говорит, что «Как вы изменили так много тел, прошли через так много тел… «Каждый … Медицинская наука говорит, что каждую минуту мы меняем тело. Это факт.

Как и на днях, пришел доктор П. Баннерджи. Та девушка, которую я видел, изменилась десять-двенадцать лет назад. В 1955 году я видел ту девушку, 1955 года. Сколько лет назад?

Дхананджая: Девятнадцать лет.

Шрила Прабхупада: Итак, эта девушка выросла на девятнадцать лет. В то время она была на коленях у матери. Итак, я сказал: «О, ваша дочь так сильно выросла».